Місто Ржищів Київської області – місто обласного значення Кагарлицького району, розташоване в долині р. Легліч за 20 км від районного центру м. Кагарлика та за 76 км від обласного центру м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 8436 осіб.
Існує декілька версій щодо походження назви. За однією із них, назва походить від слов’янського «рьжище» – «житнище». Ще одна версія виводить назву від польського «rzesze» (вимовляється «жеше») – «натовп, стовпище, збіговисько». Легенда пов’язує назву міста з іржанням коня.
Вперше про місто згадується під іменем Іван-город в Іпатієвському літописі під 1151 р. Збереглися залишки земляного валу та рову, що оточували місто. У 1960-1969 рр. археологи виявили на території сучасного Ржищева рештки жител і господарських приміщень, що обвуглилися після пожежі.
У 1240 р. місто Іван було зруйноване монголо-татарами.
У 1506 р. на території колишнього Іван-города виникло поселення Ржищів, що в цьому ж році отримало магдебурзьке право.Після укладання Люблінської унії (1569 р.) Ржищів увійшов до складу Польщі.
Протягом першої половини XVII ст. мешканці міста брали участь у повстаннях українського народу.
Під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Ржищів був сотенним містечком Канівського полку.
У 1653 р. у Ржищеві Б. Хмельницький приймав послів від російського уряду, вів переговори про укладання угоди з Російської імперії.
Після Андрусівського перемир’я 1667 р. Ржищів залишився під владою Польщі.
Після приєднання Правобережної України до Росії у 1793 р. Ржищів став містечком Київської губернії.У 1854 р. в містечку було відкрито цукроварню, яка після реконструкції в 1585 р. стала цукровим заводом.
На початку 1870-х рр. у Ржищеві працювали цукровий, винокурний і пивоварний заводи, три цегельні. У 1874 р. почав роботу чавуноливарний завод, у 1876 р. – ще один такий завод.
Після Громадянської війни 1918-1920 рр. в селище встановлено радянську владу.
Наприкінці 1920 р. в містечку відкрито лікарню. У 1921 р. – педагогічні курси.
Після 1930 р. селище стало районним центром.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 24 серпня 1941 р. 7 січня 1944 р. Під час окупації на території Ржищева діяли підпільні організації.
Внаслідок воєнних дій було зруйновано більшу частину історичної забудови міста.
У 1959 р. Ржищівський район було ліквідовано, селище Ржищів було включено до складу Кагарлицького.
У 1970-х рр. у селищі працювали завод «Радіатор» (виготовлення обладнання для центрального опалення будинків), відділення «Сільгосптехніки», цегельний завод, пристань на Дніпрі.
У 1995 р. Ржищів отримав статус міста.
Наприкінці ХХ ст. у Ржищеві працювали завод «Радіатор», хлібний завод, цехи Київського виробничо-художнього об’єднання ім. Т. Г. Шевченка та Білоцерківського виробничого швейно-галантерейного об’єднання.
На території міста було знайдено багато археологічних пам’яток трипільської культури. Тут також розкопано поховання перед скіфських часів, знайдено дві посудини та застібку черняхівської культури.
Список використаної літератури:
1. Ржищів // Міста України : Інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 86.
2. Ржищів // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / Укр. Енцикл. ім. М.П. Бажана. – К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 125.
3. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / А.П.Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
4. Силкіна Н.М. Ржищів / Н. М. Силкіна, С. Д. Силкін, В. І. Шелудченко // Історія міст і сіл Української РСР / Ін-т історії АН УРСР. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. – В 26 т. : Київська область. – С. 339-348 : фот. – Бібліогр. в підряд. прим.