Місто Кипуче (до 1921 р. – Катеринівка) Луганської області – місто Перевальського району, розташоване за 11 км від районного центру м. Перевальська, 49 км від обласного центру м. Луганська та 727 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001), кількість його мешканців складала 9 098 осіб. До 1921 р. селище називалося Катеринівкою. Сучасну назву отримало від спорудженої тут у 1921 р. шахти № 10 ім. Артема. Шахту названо на честь Ф. А. Сергєєва (Артема), життя й революційна діяльність якого тісно пов’язані з Донбасом.
Заснування Артемівська пов’язане з будівництвом у 1911 р. шахт поблизу станції Кипучої Катерининської залізниці. У 1913 р. тут вже розпочалася промислова розробка вугілля. Навколо рудника виросло селище, назване Катеринівкою.
Збудований у 1913 р. рудник входив до складу змішаного акціонерного товариства Катеринівських кам’яновугільних копалень.
У 1914 р. в Катеринівці мешкало 850-900 осіб.
У 1918 р. селище окупували німецько-кайзерівські війська, в обозі яких прибула варта Української Центральної Ради, у 1919 р. до селища ввійшли денікінські війська. У 1920 р. тут встановлено більшовицьку владу. На початку 1920-х рр. у Катеринівці споруджено шахту № 10 ім. Артема.
У 1925 р. введено в експлуатацію місцеву електростанцію, відкрито два державні магазини, робітничу їдальню й пекарню, а в 1929 р. відкрито клуб.
У 1938 р. Артемівськ віднесено до категорії селищ міського типу.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 12 липня 1942 р. до 2 вересня 1943 р. До кінця 1943 р. відновлено роботу школи й лікарні. На початку 1944 р. почала працювати бібліотека, дитячий садок і ясла, їдальня, пекарня, швейна і шевська майстерні.
У 1961 р. у селищі збудовано Палац культури, при якому діяла стаціонарна кіноустановка.
У 1964 р. Артемівськ віднесено до категорії міст.
У 1970-х рр. у місті працювали адміністративно-побутовий комбінат, вугільні підприємства.
Наприкінці ХХ ст. тут функціонували шахта ім. Артема, підприємства з переробки нафтопродуктів, харчової промисловості.
На початку ХХІ ст. в Артемівську працювало шахтоуправління ім. Артема, діяли Палац культури (при якому створено музей бойової і трудової слави), бібліотека, 2 стадіони, парк відпочинку.
Список використаної літератури:
1. Артемівськ // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 52.
2. Артемівськ // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 8-9.
3. Артемівськ : фотоальбом. – К. : Мистецтво, 1975. – [77] с. : іл.
4. Барадулін А.П. Артемівськ / А. П. Барадулін // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. – К. : Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України, 2001. – Т. 1 : А. – С. 672.
5. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
6. Ситкін М.Є. Артемівськ / М. Є. Ситкін, Ф. Я. Шистер // Історія міст і сіл Української РСР / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: Ю. Ф. Пономаренко [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – В 26 т. : Луганська область. – С. 650-661