Місто Кремінна Луганської області – районний центр, розташований на р. Красній за 108 км від обласного центру м. Луганська та 646 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 24252 особи. Першими поселенцями на території сучасного міста були донські козаки, заслані царським урядом у другій половині XVII ст. за участь у повстанні за керівництва Степана Разіна. У 1680 р. вони заснували поряд з козацьким містечком селянську слободу Кремінну, в якій у 1688 р. розмістили одну із сотень Ізюмського слобідського полку.
Основними заняттями жителів міста були хліборобство, скотарство, бджільництво.
У 1742 р. спеціальна експедиція знайшла поклади свинцевих і залізних руд на р. Сіверському Дінці, неподалік від Кремінної. В наступному році тут виявлено поклади залізної руди.
У першій чверті ХІХ ст. Кремінна стала військовим поселенням. У 1825 р. тут розмістився штаб Псковського, а через 4 роки – Глухівського кірасирського полків. З цього часу і до початку ХХ ст. село називалося Новоглуховим.
У 1825 р. в Кремінній було 349 дворів і 2380 мешканців. У 1862 р. кількість населення селища становила 4062 особи.
На початку 1890-х рр. у Кремінській волості розпочинається видобуток кам”яного вугілля. У 1893 р. в Кремінній закладено першу велику шахту, яка належала О. Алчевському.
У 1895 р. через Кремінну була прокладена залізнична лінія Харків-Лисичанськ.
У 1903-1904 рр. у Кремінній збудовано земська лікарня із стаціонаром. У 1914 р. тут діяли дві церковнопарафіяльні школи, державна лісна школа, земська трикласна школа, земська бібліотека.
У роки Громадянської війни 1918-1920 рр. влада в селищі неодноразово змінювалася. Проте наприкінці 1919 р. у Кремінній встановлено радянську владу.
У 1929 р. тут відкрито майстерню з ремонту баянів, на основі якої згодом виросла фабрика баянів.
У 1930 р. закладено шахту «Кремінна-Східна», яка стала до ладу в 1932 р.
У 1933 р. артіль, що випускала брички й різний сільськогосподарський інвентар,
У 1938 р. Кремінній надано статус міста. У 1940 р. місто стає районним центром Луганської обл.
У 1940 р. тут відкрито районний Будинок культури.
У 1941 р. введено в експлуатацію харчокомбінат.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 10 липня 1942 р. до 31 січня 1943 р. Під час окупації на території міста діяли партизанські загони.
Наприкінці 1943 – на початку 1944 рр. було відновлено роботу шахт «Кремінна-Західна» і «Кремінна-Східна». У 1948 р. закладено шахту «Кремінна» № 1 тресту «Лисичанськвугілля» (здана в експлуатацію в 1954 р.).
У 1947 р. почала роботу бібліотека для дітей та юнацтва.
У 1957 р. в Кремінній на базі піщаного кар’єру створено завод будівельних матеріалів.
У 1959 р. в районі Кремінної відновлюється розвідка газових родовищ.
У 1970-х рр. у місті діяли районний Палац культури, шість профспілкових клубів, кінотеатр і 4 кіноустановки при клубах, 4 бібліотеки тощо.
Список використаної літератури:
1. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл. – Бібліогр.: с. 282.
2. Кремінна // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 222. – Бібліогр. в кінці ст.
3. Кремінна // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 59.
4. Кремінна / Л. І. Алексєєва, Г. М. Лавка, П. С. Фоменко // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: Ю. Ф. Пономаренко [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. -: Луганська область. – С. 417-429 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.