Місто Перевальськ (у 1902-1924 рр. – Селезнівський Рудник, у 1924-1964 рр. – Паризька Комуна (Паркомуна), з 1964 р. – сучасна назва) Луганської області – районний центр, розташований на р. Білій за 42 км від обласного центру м. Луганська та 736 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 29220 осіб. Сучасна назва – за місцем розташування міста на перевалі – східному схилі Донецького кряжу.
Селище на території сучасного міста виникло наприкінці другої половини ХІХ ст. у зв’язку з розвитком вугільної промисловості Донецького басейну. У 1791 р. в долині р. Білоху (с. Селезнівка Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії) відкрито пласти кам’яного вугілля, які виходили на поверхню. Наприкінці ХІХ ст. тут розпочинається підприємницька діяльність. Підприємець Мсциховський викупив поблизу Селезнівки 450 десятин землі. У 1889 р. він з підрядчиком Степановим розпочав тут розробку вугілля неглибокими шахтами. У 1900 р. неподалік від с. Селезнівки поміщиком Мсциховським закладено дві шахти №№ 1 і 2. Тут у 1902 р. виникло робітниче селище, яке назване Селезнівським Рудником. У селищі розпочалося вуглевидобування.
У 1906 р. було створено Селезнівське акціонерне товариство кам”яновугільної і заводської промисловості, засноване Мсциховським, Квятковським і Афеніним. У 1909 р. акціонери приєднали до підприємства рудник з 1000 десятинами землі, викуплені в підприємця Толстикова, а також шахти Конжукова.
У роки Громадянської війни 1918-1920 рр. у Селезнівському Руднику неодноразово змінювалася влада. У грудні 1919 р. у селищі встановлено радянську владу.
У 1922 р. у селищі організовано школу гірничо-промислового учнівства (Гірпроуч) з майстернями й лабораторіями.
У 1925 р. у Паркомуні закладено шахту № 25 (введена в експлуатацію в 1927 р.), у 1929 р. – шахту ім. ХІІ річниці Жовтня (введена в експлуатацію в 1935 р.; згодом перейменована на «Україну»). У 1930 р. зведено Палац культури на 800 місць.
У 1934 р. у селищі збудовано хлібозавод, коптильний цех та низку інших підприємств місцевого значення.
У 1938 р. відкрито клуб на шахті ім. ХІІ річниці Жовтня, літній кінотеатр, клуб інженерно-технічних працівників. При клубах і Палаці культури працювали бібліотеки.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 12 липня 1942 р. до 2 вересня 1943 р.
У повоєнні роки робітники (переважно жінки) відбудовували вугільну промисловість міста.
У 1947 р. введено в експлуатацію шахту № 25, у 1949 р. – шахту «Україна».
У 1970-х рр. у місті діяли Палац культури ім. Воровського, три клуби, кінотеатр, чотири міські та вісім дитячих бібліотек тощо.
Список використаної літератури:
1. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
2. Перевальськ // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 17.
3. Перевальськ / Л. О. Волкова, О. С. Охріменко, Л. М. Старченко // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: Ю. Ф. Пономаренко [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – Луганська область. – С. 635-648 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
4. Перевальськ // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 80.