Місто Попасна Луганської області

У 2013 році виповнюється 135 років від заснування м. Попасної Луганської області. Нині це районний центр, розташований на р. Комишувасі за 80 км від обласного центру м. Луганська та 687 км від м. Києві. За останнім Всеукраїнським переписом населення (2001) кількість мешканців міста становила 25 842 особи. Селище на території сучасного міста виникло наприкінці 1870-х рр. у зв’язку з будівництвом залізничної станції і отримало назву сусіднього хутора Попасного. За переказами, тут було місце відпочинку торговельних караванів. Навколо лежали степи із соковитою травою, де подорожні пасли коней і волів. Таких «попасів» навколо села було багато, тому воно дістало назву Попасна.
У 1878 р. за 4 км від хутора Попасна почалося спорудження станції з такою ж назвою (нині залізничний вокзал є пам’яткою архітектури). При станції виникло селище з казарм і землянок.
У 1890 р. Попасна мала залізничне сполучення зі станціями Дебальцеве, Микитівка, Бахмут, Лисичанськ. У грудні 1895 р. введено в експлуатацію лінію Лисичанськ – Куп’янськ через Попасну.
На початку ХХ ст. станція стала значним залізничним вузлом, через який на північ країни відправлялися вугілля й метал, що надходили із сусідніх Алмазнянського і Мар”іївського вугільних рудників.
У 1903 р. в Попасній мешкало 3 735 осіб. Тут були розташовані депо і пристанційні склади. У 1912-1914 рр. вона стала однією з набільших станцій Катерининської залізниці з вагонооборотом до 1 млн вагонів на рік.
У 1912-1915 рр. у селищі введено в експлуатацію 2 приватновласницькі заводи силікатної цегли, паровий млин. Під час Першої світової війни з Польщі сюди евакуювали напівкустарний склозавод, який на початку 1917 р. дав першу продукцію (лампове скло, чайні склянки та аптекарський посуд).
У роки Першої світової війни в Попасній неодноразово змінювалася влада. На початку 1920 р. у селищі встановлено радянську владу.
У 1923 р. в селищі відкрито робітничий клуб.
У 1930-1939 рр. реконструйовано паровозне депо.
У 1935 р. неподалік від станції Попасної введено в експлуатацію вагоноремонтний завод. У цьому ж році в селищі збудували поліклініку й лікарню (нині заводський музей), що збереглися до сьогодні та є пам’ятками архітектури.
У 1936 р. відкрито парк культури й відпочинку залізничників. Споруджено читальний зал, літній кінотеатр, ресторан, естраду для концертів.
У 1938 р. Попасній надано статус міста.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 16 листопада 1941 р. до 3 вересня 1943 р. Під час окупації на території Попасної діяв партизанський загін.
У повоєнні роки насамперед почалася відбудова залізничного вузла.
У лютому 1944 р. відновлено роботу склозаводу, у травні цього ж року – вагоноремонтного заводу.
На території міста розкопано кілька курганів з похованнями, що належать до епохи міді-бронзи (ІІІ – початок І тисячоліття до н.е.). На околицях виявлено кочівницькі кам’яні баби.