Місто Сватове (до 1923 р. – Сватова Лучка) Луганської області – районний центр, розташований на річках Красній і Харині за 155 км від обласного центру м. Луганська та 611 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 19383 особи. За переказом, родини перших поселенців були між собою сватами. За іншим переказом, назва пов’язана з найменуванням р. Сваха (впадала в р. Красну). Здрібніле «Лучка» (від «лука») – «мала низинна місцевість», «мале пасовисько». Було й прізвисько Сват.
У грамоті Петра І за 1704 р. вказувалося, що землі сучасного Сватового почали заселятися в 1660-х рр. Ймовірно, тоді ж засноване поселення.
На початку XVIII ст. (не раніше 1704 р.) Сватова Лучка увійшла до складу Ізюмського слобідського полку. Це було сотенне містечко без укріплення, навколо було викопано рів, споруджено частокіл і дерев’яний паркан. Основною частиною населення були козаки. Мешканці Сватолуцької сотні у складі Ізюмського полку брали участь в Азовському поході та в Полтавській битві 1709 р.
У 1765 р. слобідські полки були розформовані. Сватова Лучка стала центром одного з утворених комісарських управлінь.
У другій половині XVIII ст. основним заняттям населення було рільництво й скотарство. 4 рази на рік проводилися ярмарки, де продавали різний крам (шовкові тканини, китайський ситець, лисяче й заяче хутро, килими, посуд, вино). Місцеві жителі продавали на ярмарок хліб, солону рибу, горшки, дьоготь, мило, коней. У містечку були млини.
У першій чверті ХІХ ст. Сватова Лучка перетворена на одне з аракчеєвських військових поселень. У 1825 р. в слободі й навколишніх населених пунктах було розквартировано Катеринославський полк 2-ї кірасирської дивізії. Певний час місто називалося Новокатеринослав.
Наприкінці ХІХ ст. у місті були розвинені такі ремесла, як слюсарство, ковальство, гончарство та ін.
У 1895 р. було збудовано залізничну лінію Куп’янськ-Лисичанськ і станцію Сватове, паровозне депо, майстерні малого ремонту.
На початку ХХ ст. у слободі було десять дрібних промислових підприємств, що переважно переробляли сільськогосподарську сировину, – два млини, олійниця, а також невеликий цегельний завод.
Сватова Лучка була волосною слободою Куп’янського повіту. Кількість населення складала 14877 осіб, було 2135 житлових будинків.
У роки Громадянської війни 1918-1920 рр. влада в Сватовій Лучці неодноразово змінювалася. У грудні 1919 р. у селищі встановлено радянську владу.
У 1923 р. Сватова Лучка стала центром району в Харківській губернії й була перейменована на Сватове.
У 1924-1925 рр. у селищі споруджено електростанцію і електромлин.
У 1932 р. введено в експлуатацію маслосирзавод. У 1936 р. значно розширене паровозне депо. У передвоєнні роки розширено й реконструйовано також олійницю, перетворену на олійний завод. Млин було перетворено на борошномельний завод. Діяли у Сватовому районний Будинок культури і клуб залізничників, три бібліотеки.
У 1938 р. Сватове віднесено до категорії міст.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 9 липня 1942 р. до 31 січня 1943 р. Під час окупації на території міста діяв партизанський загін і підпільні групи.
У повоєнні роки відбувалося розширення наявних у місті промислових підприємств. У 1947 р. було розпочато реконструкцію олійного заводу, переоснащеного в 1956-1963 рр. У 1959 р. на базі машинно-технічних майстерень створено авторемонтний завод. Підприємства з переробки зерна об’єднані в комбінат хлібопродуктів. Діяло в місті Сватівське паровозне депо.
У 1970-х рр. у Сватовому діяли Будинок культури, п’ять клубів, широкоекранний кінотеатр «Восход», краєзнавчий музей тощо.
На території міста виявлено кургани бронзового віку (кінець ІІІ – початок І тисячоліття до н.е.), пам’ятки сарматської культури (І ст. н.е.), кочівницькі поховання (ХІІ ст. н.е.).
Список використаної літератури:
1. Гуревич В.Й. Сватове / В. Й. Гуревич, Г. Я. Пиняков // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: Ю. Ф. Пономаренко [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – Луганська область. – С. 705-718 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл. – Бібліогр.: с. 282.
3. Сватове // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 164-165.
4. Сватове // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 90.
5. Сватове // Український радянський енциклопедичний словник. В 3 т. / редкол.: М. П. Бажан (голов. ред.) [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1968. – Т. 3. – С. 224.