Місто Борислав Львівської області – місто обласного підпорядкування, розташоване в південно-західній частині області, у передгір’ї Українських Карпат, на р. Тисмениця (притока Бистриці-Тисменської, басейн Дністра) за 99 км від обласного центру м. Львова та 591 км від м. Києва. Згідно зі статистичними даними останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 38 442 особи. Сучасний Борислав знаходиться на території старовинних поселень – Борислава, Губичів, Мразниць, Бані Котівської, Тустановичів, які від другої половини ХІХ ст. швидко розбудовувалися й на початку ХХ ст. злилися в одне місто. За іменем одного з них й дістало назву сучасне місто. За переказом, назва села Борислав має зв’язок із сосновими і ялиновими лісами, що ними славилися ці місця. Їх називали «бори славні», а село – Борислав.
Вперше Борислав згадано у грамоті польської королеви Ядвіги, датованої 19 березня 1387 р.
За першим поділом Польщі (1772 р.) місто у складі Східної Галичини потрапило під владу Австрії (1867–1918 рр. – Австро-Угорщини).
З XV по XVII ст. місто було одним із центрів солеваріння в Україні. Звідси сіль возили в Литву, Польщу, Угорщину, Румунію. Наприкінці XVIIІ ст. наступає занепад солеваріння і Борислав стає маленьким непримітним селом. Так тривало до початку розвитку нафтовидобутку.
Від середини ХІХ ст. Борислав став відомим як центр видобутку нафти й озокериту. Спочатку нафту видобували примітивним методом, тобто копали звичайні колодязі, з яких нафту відрами подавали на поверхню.
Після введення в експлуатацію в 1872 р. залізниці Борислав – Дрогобич-бориславська нафта й озокерит вийшли на широкий ринок, але нещадна експлуатація нафтових родовищ завдавала величезної шкоди використанню природних багатств і згодом призвела до затухання бориславського родовища.
У 1930 р. до Борислава були приєднані навколишні поселення.
У 1940 р. Бориславу надано статус міста.
Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з червня 1941 р. до серпня 1944 р. У часи окупації бориславці підтримували партизанські з’єднання, що проходили поблизу міста. Результатом воєнних дій стало розорення нафтопромислів, знищення культурно-освітніх закладів та 835 житлових будинків.
У післявоєнний період почав впроваджуватись турбінний спосіб буріння нафти, більшість процесів, пов’язаних з нафтовидобутком, автоматизовано.
Через м. Борислав проходять шосейні шляхи Дрогобич – Східниця, Трускавець – Підбуж. Є залізнична станція, автостанція.
Провідна галузь промисловості – нафтогазовидобувна. Нафта надходить на Дрогобицький нафтопереробний завод, газ – на Бориславський газопереробний завод.
На початку ХХІ ст. у місті працювали промислові підприємств: «Бориславський озокерит», «Бориславський завод штучних алмазів та алмазного інструменту», заводи: хімічний (виробництво лакофарбових матеріалів), експериментальний ливарно-механічний (обладнання для нафтогазової промисловості), бітумо-гумової мастики; фарфоровий, радіоелектронної медичної апаратури, «Спецлісмаш», продтоварів, хлібозавод; фабрики: взуттєва, клеєних нетканих матеріалів, меблева; 8 бібліотек, 3 друкарні, історико-краєзнавчий музей.
Фотогалерея “Місто Борислав Львівської області”
Список використаної літератури:
1. Борислав // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 118.
2. Борислав // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 17.
3. Борислав // Українська радянська енциклопедія. У 12 т. / голов. ред. М. П. Бажан. – 2-е вид. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1977. – Т. 1 : А – Борона. – С. 532.
4. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР / Ю. М. Кругляк; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
5. Низовий Д. Борислав / Д. Низовий, Я. Садовий // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. укр. рад. енцикл. – К. : УРЕ, 1968. – С. 99-115 : фото. – Бібліогр. в підряд. прим.
6. Николишин Ю.І. Галицький край: шляхами Львівщини / Ю. І. Николишин. – Львів : Апріорі, 2007. – 167 с. : іл.
7. Тарнавський Р.В. Борислав / Р. В. Тарнавський, О. В. Микулич // Енциклопедія Сучасної України. У 25-ти т. / НАН України, Координаційне бюро ЕСУ. – К., 2004. – Т. 3 : Біо[гео]-Бя. – С. 303-304 : герб, іл. – Бібліогр. в кінці ст.