Місто Броди Львівської області

Місто Броди Львівської області – районний центр, розташований на р. Бовдурці (притока Стиру, басейн Дніпра) за 105 км від обласного центру м. Львова та 428 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 23206 осіб.

Назва міста походить від переходу річки вбрід.
Броди вперше згадуються в історичних джерелах XIV ст. З другої половини XIV ст. до другої половини XVІІІ ст. місто належало польським магнатам.
Вигідне географічне розташування Бродів сприяло перетворенню його в місто ремісників і купців.
У 1584 р. Бродам надано Магдебурзьке право.
У ХVІІ ст. було побудовано добре укріплену фортеця. Будівництво фортеці та фортифікаційних споруд довкола міста здійснювалося за керівництва французького інженера Г. де Боплана та італійського архітектора А. Дель-Акви.
У середині ХVІІ ст. Броди стали торговельним і ремісничим центром. Основою економіки було цехове ремісниче виробництво – цехові організації гончарів, бондарів, склярів, бляхарів, різників, пекарів, високого розвитку досягли такі ремесла як золотарство, зброярство, гаптування.
Під час Національно-визвольної війни 1648–1654 рр. жителі Бродів активно допомагали військам Б. Хмельницького. У вересні 1648 р. частина військ за підтримки місцевих жителів вісім тижнів утримувала в облозі Бродівську фортецю.
З 1772 р. до 1918 р. тут проходив кордон між Австрійською та Російською імперіями. Завдяки прикордонному розташуванню Броди в 1779 р. отримали право вільного торгового міста, що могло безмитно торгувати в межах Австрії, Росії, Польщі та інших країн.
Після першого поділу Польщі, Броди увійшли до складу Австрії.
У другій половині ХІХ ст. у Бродах виникають промислові підприємства – льонопрядильня, спиртозавод, фабрики рому й лікеру, свічок, млини, вапнярки, цегельні. У 1866 р. місто стало центром Бродівського повіту.
Після побудови у 1872 р. залізниці, Броди поступово втрачають значення прикордонного торговельного центру. А після Першої світової війни, коли новий кордон перейшов на схід, Броди стали занепадати.
Після розпаду Австро-Угорської імперії 1918 р. Броди увійшли до складу ЗУНР. У 1919–1939 рр. належали Польщі, з 1939 р. – у складі УРСР, з 1940 р. – райцентр.
Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з червня 1941 р. по липень 1944 р. Внаслідок воєнних дій Броди було повністю зруйновано.
На початку ХХІ ст. у місті працювали 26 промислових підприємств, нафтоперекачувальна станція нафтопроводу «Дружба», збудовано нафтопровід Одеса-Броди; діяли залізнична станція та історико-краєзнавчий музей.
У межах міста виявлено кам’яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту та мезоліту.

Фотогалерея “Місто Броди Львівської області” .

Список використаної літератури:

1. Броди // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 128.
2. Броди // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 18.
3. Броди // П’ять шляхів зі Львова : путівник / авт. фот. М. Іващенко ; літ. ред. І. Магдиш. – К. : Грані-Т, 2008. – С. 37-39 : фот.
4. Броди // Україна : путівник / упоряд.: В. Зінкевич, В. Гула. – К. : Балтимор : Смолоскип, 1993. – С. 235-236.
5. Броды, город // Пам’ятники градостроительства и архитектуры УССР: (ил. справ.-каталог). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. – К. : Будівельник, 1985. – Т. 3 : Львовская область. Николаевская область. Одесская область. Полтавская область. Ровенская область. – С. 103-105 : ил.
6. Кісь Я.П. Броди / Я. П. Кісь, С. І. Уваротов // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. укр. рад. енцикл. – К. : УРЕ, 1968. Львівська обл. – С. 116-131 : фот. – Бібліогр. в підряд. прим.
7. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
8. Окунь В.М. Броди / В. М. Окунь // Енциклопедія Сучасної України. У 25-ти т. / НАН України, Координаційне бюро ЕСУ. – К., 2004. – Т. 3 : Біо[гео]-Бя. – С. 473-474 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

Догори