Місто Добромиль Львівської області – місто, розташоване на р. Вирві (притока Вігору, басейну Вісли) за 105 км від обласного центру м. Львова та за 662 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 4890 осіб.
Перше поселення на території Добромиля заснував у ХІІ ст. придворнийперемишльських князів – Віш, від прізвища якого поселення дістало назву Вишина. Згодом поселення перейменоване на Гучок, що існує й досі як назва частини Добромиля. Мовознавець Є. М. Черняхівська вбачає в сучасній назві відображене давньоруське ім’я.
Вперше Добромиль згадується в 1374 р., коли князь Владислав Опольський передав роду Гербуртів земельні володіння, серед яких був Добромиль.
У 1450 р. Микола Гербурт на Сліпій Горі поблизу Добромиля збудував дерев’яний замок.
У 1497 р. Добромиль зазнав татарського нападу, внаслідок якого більшість будівель і замок згоріли.
У 1566 р. місту надано Магдебурзьке право. Добромиль було обнесено кам’яним муром, збудовано кам’яну фортецю, залишки якої збереглися донині. Основним промислом було солеваріння.У 1606 р. у Добромилі оселився політичний діяч Польщі Ян Щасний Гетебурт. У 1611 р. він заснував у місті друкарню, був фундатором монастиря (1613 р., нині Добромильський Свято-Онуфріївський монастир).
У 1622 р. для погашення боргів родини Гербуртів Добромиль продано магнатам Конєцпольським.
Добромильці брали участь у Національно-визвольній війні 1648-1654 рр. У 1650-1651 рр. у містечку був організований військовий загін на чолі з А. Пинчівським.
Після першого поділу Польщі в 1772 р. Добромиль увійшов до складу Австрійської імперії. У цей період збільшується видобування солі.
З 1855 р. Добромиль – містечко повітового підпорядкування, з 1876 р. – повітовий центр.
У 1871 р. через Добромиль прокладено залізницю, що сприяло подальшомурозвитку промисловості.
У другій половині ХІХ ст. у передмісті Добромиля виникли німецькі колонії: Верхній і Нижній Енгельсбрун.
Під час Першої світової війні частину населення вивезено в Російську імперію.
У 1919-1939 рр. Добромиль – у складі Польщі, від 1939 р. – УРСР. Протягом 1940-1962 рр. – районний центр.
Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період із червня 1941 р. по серпень 1944 р.
На початку ХХІ ст. в місті працювали промислові підприємства: пивзавод, швейна фабрика, цегельний завод, бетонний цех, тощо.
На території Добромиля виявлено сліди поселення культури карпатських курганів (І тис. н. е.), на околицях – знахідки мідно-кам’яного віку.
Список використаної літератури:
1. Ауліх В. Добромиль / В. Ауліх // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. укр. рад. енцикл. – К. : УРЕ, 1968. – Львівська обл. – С. 768-775 : фот.
2. Гец М. Столиця Гербуртів: Нариси з минулого й сучасного Добромиля / Микола Гец. – Добромиль : Рідна школа, 1937. – 68 с. : іл.
3. Добромиль, город // Пам’ятники градостроительства и архитектуры УССР: (ил. справ.-каталог). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. – К. : Будівельник, 1985. – Т. 3. – С. 208-209 : фот., план.
4. Добромиль // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1. – С. 348.
5. Добромиль // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 33.
6. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР / Ю. М. Кругляк; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с.
7. Хомич І. Добромиль / І. Хомич, М. Святлош // Енциклопедія Сучасної України / Ін-т енцикл. досліджень НАНУ. – К. : Ін-т енцикл. досліджень НАНУ, 2008. – Т. 8. – С. 122-123 : іл.