Місто Глиняни Львівської області – місто, розташоване на р. Перегноївці (притока Полтви, басейн Західного Бугу) за 41 км від обласного центру м. Львова та за 487 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 3372 особи.
Назва селища, за переказами, походить від слова «глина». Хати поселення будувалися з глини, звідси й пішла назва міста.
Перші письмові згадки про Глиняни відносяться до 1379 р .У першій половині XIV ст. Глиняни входили до складу Галицько-Волинського князівства.
У другій половині XIV ст. місто стало власністю польських феодалів.
У 1397 р. Глинянам було надано магдебурзьке право. У місті почали розвиватися ремесла й промисли. Особливо поширеним було виноробство. На річці, що протікає через Глиняни, було побудовано кілька млинів. Зростання ремесел і промислів сприяло розвиткові торгівлі.
Глиняни не раз зазнавали спустошливих нападів татар, турків, польської шляхти. Для боротьби з ворожими ордами мешканці Глинян на початку XVI ст. збудували навколо міста укріплення: глибокий рів наповнений водою, вал, який частково зберігся до наших днів.
Мешканці міста брали активну участь у Національно-визвольній війні 1648-1654 рр.
У 1772 р., після першого поділу Польщі, Глиняни перейшли до складу Австрії. З 1772 до 1866 рр. входили до складу Золочівського округу, починаючи з 1867 р. – до складу Перемишлянського повіту.
У другій половині XVIII ст. у Глинянах значного розвитку набрало ткацтво. У 1886 р. в місті організовано художньо-промислове «Ткацьке товариство», яке займалося виробництвом льняних скатерок та рушників з візерунками, а з 1890 р. – килимів. У 1887 р. засновано Промислово-ткацьку школу. Перша світова війна припинила діяльність товариства та школи.
У 1896 р. граф Бадені побудував спиртозавод, графиня Потоліцька – паровий млин.
Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. Глиняни увійшли до складу ЗУНР, у 1919 р. відійшли до Польщі.
У 1921 р. на базі промислового підприємства, що належало ткацькому товариству, створено килимарську фабрику. Килими фабрики на початку XX ст. експонувалися на міжнародних виставках у Парижі, Варшаві та Нью-Йорку. На міжнародній виставці 1929 р. в Познані глинянські килими одержали золоту медаль.
У 1939 р. Глиняни увійшли до складу Української РСР.
Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з липня 1941 р. до липня 1944 р. У роки окупації у Глинянах діяли радянські підпільні організації.
У 1940-1962 рр. Глиняни були райцентром, з 1993 р. – місто районного підпорядкування.
На початку ХХІ ст. в місті працювали птахофабрика, цегельний завод.
У межах міста виявлено пам’ятку археології: стоянку верхнього палеоліту.
Список використаної літератури:
1. Глиняни // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К., 1989. – Т. 1. – С. 275.
2. Глиняни = Hlyniany : селище міського типу Золочівського району Львівської області // Герби міст України, (XIV – I пол. XX ст.) = The emblems of Ukrainian towns, (14-th – first half of 20-th century) : наук.-попул. вид. / А. Б. Гречило, Ю. К. Савчук, І. І. Сварник. – К., 2001. – С. 120 : герби.
3. Глиняни // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 27.
4. Дідула В.П. Глиняни / В. П. Дідула // Енциклопедія Сучасної України / Інт енциклопед. дослідж. НАН України. – К., 2006. – Т. 5. – С. 669-670 : іл.
5. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с. : іл.
6. Матюшенко П.І. Глиняни / П. І. Матюшенко // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. УРЕ. – К., 1968. – Львівська область. – С. 386-397 : фот.
7. Панченко В. Міські та містечкові герби України / В. Панченко ; авт. передм. П. Мовчан. – К. : Просвіта, 2000. – 186 с. : герби.