Місто Кам’янка-Бузька (до 1471 р. – Димошин, до 1944 р. Кам’янка-Струмилова) Львівської області – районний центр, розташований на р. Західний Буг при впаданні в нього р. Кам’янки за 40 км обласного центру м. Львова та 478 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 11510 осіб. Сучасна назва походить від Кам’яної гори, поблизу якої виникло поселення. За іншою версією, назва міста походить від річок Кам’янки і Західного Бугу.
Перша згадка про поселення, яке називалося Димошин, відноситься до 1406 р.
У 1471 р. місту надано магдебурзьке право. З того часу місто стало називатися Кам’янкою-Струмиловою.
З кінця ХV ст. Кам’янка-Струмилова була центром торгівлі та ремесла. Через місто пролягали торговельні шляхи з Києва доПольщі та з Волині до Львова. У місті діяли цехи кушнірів, ковалів, шевців, гончарів, слюсарів, мечників.
Татарські напади наприкінці XV ст. – на початку XVI ст. знищили місто.
У XVIII ст. місто поступово відродилося й залишилося центром ремісничого виробництва. Тут працювали кушнірський, шевський, ткацький, ковальсько-слюсарний, бондарський, гончарний, столярно-токарський і ливарно-мечницький цехи, а також цех рибалок.
У 1782-1789 рр. місто входило до складу Бродівського округу, в 1789-1867 рр. – Золочівського, а з 1867 р. стало центром повіту. У місті діяли цегельний завод, винокурня, паровий млин, лісопильний завод, на якому виготовляли паркет, смолу, терпентин і деревне вугілля.
За австрійських часів Кам’янка-Струмилова мала залізничну станцію, повітовий уряд, міську управу, суд, пошту, телеграф, податковий уряд, позичкові каси, аптеку і два парафіяльні уряди: греко-католицький і римо-католицький.
Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період із червня 1941 р. до липня 1944 р.
Через м. Кам’янку-Бузьку проходить залізниця Львів – Луцьк, а також автомобільний шлях Львів – Луцьк.
На початку ХХІ ст. у місті працювали промислові підприємства: лісопаркетний комбінат, швейна фабрика, льонозавод, комбікормовий завод.
На території міста виявлені поселення епохи міді й бронзи (ІІІ-ІІ тис. до н.е.).
Список використаної літератури:
1. Бейліс О.С. Кам’янка-Бузька / О. С. Бейліс, Я. А. Штейнберг // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. укр. рад. енцикл. – К. : УРЕ, 1968. Львівська обл. – С. 404-414 : фот. – Бібліогр. в підряд. прим.
2. Кам’янка-Бузька // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 97.
3. Кам’янка-Бузька // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 49.
4. Каменка-Бугская, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР: (ил. справ.-каталог). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. – К. : Будівельник, 1985. – Т. 3. – С. 142 : фот, план.
5. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.