Місто Хирів Львівської області – місто Старосамбірського району, розташоване на р. Стривігор за 18 км від районного центру м. Старого Самбору, 103 км від обласного центру м. Львова та 620 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 4595 осіб.
Ймовірно, назва походить від особового імені чи прізвиська. Можливо, вона виникла від слова «хира» – «дрібний пісочник», «дуже зруйнована височина, низький гірський розпливчастий і розмитий масив».
Ще одна версія пов’язує назву з наявністю багатьох ровів, що є в цій місцевості.
За іншою легендою, назва міста походить від київського князя Хорива. Як відомо місто Київ заснували троє братів Кий, Щек, Хорив та сестра Либідь. Після заснування Києва старший брат із сестрою залишилися в ньому господарювати, а Щек та Хорив пішли в Карпати шукати щастя-долі. В часи Київської Русі, коли тутешні землі входили до Перемишльського князівства, назва міста звучала як Хорив.
В історичних джерелах Хирів згадується з 1374 р. На території сучасного Хирова було городище княжої доби.У 1377 р. Андрій з Щекажевичів Тарло стає власником Хирова й довколишніх сіл.
У 1502-1505 рр. Хирів спустошують татари.
У 1507 р. в містечку діяла парафіяльна церква.
На початку XV ст. містечко належало шляхетські родині Тарлів.
У 1528 р. містечку надано Магдебурзьке право.
У 1710 р. збудовано костел святого Лаврентія (нині в ньому розміщено клуб).
У ХІХ ст. в Хирові розвивалося кустарне виробництво панчіх, шкарпеток, шапок.
У 1846 р. зведена мурована, терезіанського типу церква Різдва Пресвятої Богородиці.
У 1870-х рр. було прокладено залізницю Перемишль-Сянік, що проходила через Хирів.
У 1882 р. завдяки зусиллям Мар”яна Моравського і Генріха Яцковського, які пожертвували свої маєтки, закупили 954 морги поля й розпочали будівництво Хирівської гімназії і конвікту за проектом архітектора А. Лушкевича з Кракова. У 1886 р. заклад відкрито.
У 1920 р. збудовано мурований монастирський дім згромадження Сестер Пресвятої Євхаристії.
У 1936 р. в місті працювали два лісопильних заводи, два млини, дві меблеві фабрики і цегельний завод.
У 1939 р. місто увійшло до складу УРСР, ставши районним центром.
До кінця 1943 р. в Хирові знаходився концентраційний табір радянських військовополонених.
У 1970-х рр. у місті працювали цегельний завод, валяльно-взуттєва фабрика, маслозавод, млин, цех Добромильського виробничого об’єднання меблевої промисловості, районне об’єднання «Сільгосптехніки». Діяли бібліотека, Будинок культури, стадіон.
Наприкінці ХХ ст. в місті працювали валяльно-повстяна фабрика, дві цегельні, два приладобудівні заводи, меблевий цех Добромильського деревообробного комбінату.
Через Хирів пролягає туристичний маршрут «Шляхами бравого вояка Швейка».
Поблизу залізничної станції Хирів було виявлено скарб римських монет IV ст. до н.е.
Список використаної літератури:
1. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міського типу Української РСР / Ю. М. Кругляк; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
2. Міста і села України / Укр. вид. консорціум, Укр. наук. т-во краєзнавства, геральдики та фалеристики, Укр. фонд культури ; авт.-упоряд. В. В. Болгов. – К. : УВК, 2008. – 555 с. : іл. – Загл. обл. : Міста і села України: Історико-краєзнавчі нариси. – Бібліогр.: с. 547.
3. Николишин Ю.І. Галицький край: шляхами Львівщини / Ю. І. Николишин. – Львів : Апріорі, 2007. – 167 с. : іл.
4. Хирів // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 366.
5. Хирів // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С