Місто Комарно Львівської області – місто, розташоване на р. Верещиці (притоці Дністра) за 45 км від обласного центру м. Львова та 559 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 3977 осіб.
Назва міста походить від слова «комарі», велика кількість яких була на заболоченій місцевості.
Місто виникло в XII-ХІІІ ст. Перша письмова згадка відноситься до 1471 р.
Першим власником Комарна був боярин М. Друцький. Пізніше власниками Комарнівського ключа були Станіслав та Оттон з Ходча, з 1578 р.– Ян Мелецький, з 1590 р. – Ян Остророг. Комарне належало також магнатам Вишневецьким, Огінським і Лянцкоронським.
У 1473 р. Комарно отримало магдебурзьке право, цього ж року побудовано костел і замок.
Через Комарно проходили важливі торговельні шляхи на Львів та зі Львова. У XVI-XVII ст. у місті виникають нові види ремесел: гончарство, бондарство та ін.
Неодноразово місто зазнавало нападів турецько-татарських орд.
Після поділу Польщі в 1772 р. місто увійшло до складу Австрійської імперії. В австрійські часи в Комарному розвивається виробництво полотна, працює суконна фабрика, вироби якої експортуються до Відня. Важливе місце займало товарне садівництво.
На початок ХІХ ст. в місті мешкало 2350 осіб. Наприкінці ХІХ ст. спостерігається подальший розвиток міського ремесла, відроджується ткацький промисел. На той час мало було міст і містечок в Галичині, які могли б конкурувати з Комарним у галузі ремесел і торгівлі. Комарнівські майстри славилися виробами зі шкіри, дерева, глини, лози тощо. У місті налічувалось 10 олійниць.
У 1908 р. зведено цегельний завод. Діяли дві п’ятикласні школи (чоловіча та жіноча), бурса.
У 1939 р. Комарно увійшло до складу УРСР.
Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період із червня 1941 р. до липня 1944 р.
У 1950-х рр. почалося освоєння газового родовища поблизу Комарного.
На початку ХХІ ст. у місті працювали промислові підприємства: газорозпридільна й компресорна станції, деревообробний і хлібний комбінати, цехи молочної продукції Городоцького молочного заводу, лісництво.
Комарно має автосполучення з Городком, Рудками, Миколаєвом, Самбором, Дробичем.
На території міста виявлено курган кам’яної доби (кінець ІІІ тис. до н.е.), пам’ятки давньоруського часу (ХІ-ХІІІ ст.).
Список використаної літератури:
1. Бобак Л.П. Комарне / Л. П. Бобак, В. В. Грабовецький // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. УРЕ. – К., 1968. – Львівська область. – С. 243-256 : фот.
2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
3. Комарне // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К., 1990. – Т. 2. – С. 184.
4. Комарно = Komarno : місто Городоцького району Львівської області // Герби міст України, (XIV – I пол. XX ст.) = The emblems of Ukrainian towns, (14th – first half of 20th century) : наук.попул. вид. / А. Б. Гречило, Ю. К. Савчук, І. І. Сварник. – К., 2001. – С. 189 : герби.
5. Комарно // Міста України : інформ.стат. довід. – К., 2007. – С. 54.
6. Панченко В.О. Гербівник міст України / В. О. Панченко. – К. ; НьюЙорк : Видво М. П. Коць, 1996. – 179 с. : герби.
7. Удовік С.Л. Західна Україна : путівник / С. Л. Удовік. – К. : Ваклер, 2007. – 279 с. : іл., карти. – (Мальовнича Україна).