Місто Моршин Львівської області – місто обласного підпорядкування, розташоване на р. Бережниці (притока Дністра) за 82 км від обласного центру м. Львова та 561 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 4963 особи. Щодо походження назви існує кілька версій. За першою, назва походить від прізвища Моршин. У документах 1396 р. згадується Петро Моршин, а в 1459 р. – Юрій Моршин, німець за походженням, який отримав у оренду від польського короля Казимира жупи (солеварні). За другою версією, назва Моршина пов’язана з якістю ґрунту, який у видолинках є болотистим, і в ньому відбуваються процеси гниття. Це явище відповідає польському виразу «муршенє», «змуршенє», а походить цей вираз від німецького «morsch», що означає – гниття.
Перша згадка про Моршин відноситься до 1482 р. – в судовому записі, вказувалось, що Моршин та навколишні села належали українському шляхтичу Юхнові Нагваздану.
У 1533 р. власники Моршина – шляхтичі Бранецькі – отримали дозвіл від королівської канцелярії на видобування соляної ропи і виварювання з неї солі. Сіль була доволі прибутковим товаром, оскільки добували її в малій кількості. Було викопано п”ять шахтних колодязів. Однак промисел не виправдав себе – моршинська сіль була гіркою та непридатною для вживання, не могла конкурувати з сіллю з інших міст. Гіркого смаку солі додавав мірабіліт – глауберова сіль. Згодом Й. Р. Глаубер хімічним способом добув мірабіліт, який у Моршині добували натуральним способом. У 1692 р. в Моршині було лише 12 дворів селян.
У 1875 р. через Моршин прокладено залізничну лінію Стрий – Станіслав. Купець Б. Штіллер почав привертати увагу людей до мальовничої місцевості, з якою тепер було добре сполучення. У газетах за 1877 р. було розміщено повідомлення про відкриття в Моршині кліматичного курорту для хворих на сухоти.
Запрошені лікарі В. Пясецький та С. Дзіковський розпочали організацію в Моршині клімато- і водолікування на зразок західних курортів. У травні 1878 р. С. Дзіковський доповідає про можливість організації курорту в Моршині на засіданні «бальнеологічної комісії» в м. Кракові. Мінеральні води з джерел Моршина стають предметом вивчення.
У 1879 р. було очищено та впорядковано два шахтні колодязі, котрі названо іменами власника курорту Штіллера та його дружини – джерела «Боніфацій» та «Магдалена». Виявлено джерело з ультрапрісною водою – джерело Матері Божої або джерело № 4. На околицях Моршина знайдено торф’яну грязь – «боровина». У 1880 і 1881 рр. вийшли перші брошури-проспекти про новий «солянково-боровиновий» курорт.Воду мінеральних джерел почали застосовувати для ванн, а торф’яну грязь – для грязьових ванн і аплікацій. Моршин перетворився на бальнеогрязьовий курорт.
У 1880-1881 рр. були зроблені перші спроби внутрішнього вживання вод джерела «Боніфацій», а з 1883 р. вода продавалась у пляшках.
Моршин став відомим, про нього знали не тільки в Австро-Угорщині, а й за її межами. В рекламних проспектах, що виходили перед Першою світовою війною, Моршин порівнювали з найпопулярнішими європейськими курортами, називали його «галицьким Спа» та «галицьким Карлсбадом».
У 1930-х рр. на курорті були збудовані водолікарня, грязелікарня, інгаляторій і бювет мінеральних вод.
У 1935 р. за проектом інженера Никодимовича розпочалося будівництво пансіонату «Курортний дім» (нині санаторій «Мармуровий палац»). У 1938 р. «Курортний дім» було здано в експлуатацію.
Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з червня 1941 р. до серпня 1944 р.У 1979 р. збудовано новий санаторний комплекс «Пролісок» для батьків з дітьми. У 1980-х р. – санаторій «Лаванда».
У 1996 р. Моршин стало містом районного значення.
У 2002 р. Моршин віднесено до категорій міст обласного значення.
На початку ХХІ ст. у місті працювали підприємства: Прикарпатське дочірнє підприємство СКК «Моршин» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», до складу якого, крім санаторно-курортних закладів Моршина, входять також оздоровниці «Любінь Великий», «Немирів», «Розділ», «Львів» Львівської області, а також лікувальні оздоровчі заклади в Івано-Франківській області (санаторії «Черче», «Водоспад»), діють санаторії: ТзОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», ДП«Санаторій Моршинський», «Санаторій «Мармуровий Палац», пансіонати «Динамо», «Зорецвіт», «Моршин», «Борис», готель «Дюк», МПП «Нік». Промисловість міста в основному представляють ВАТ «Моршинський завод мінеральних вод « Оскар» та ВАТ «Нова», яке здійснює продаж продукції ВАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар».
На околиці міста є родовища торф’яної грязі, що використовується для лікувальних ванн.
Список використаної літератури:
1. Варивода И.М. Моршин : путеводитель по всесоюз. здравнице / И. М. Варивода ; фото Н. С. Жебрака. – Львов : Каменяр, 1980. – 47 с. : 8 вкл. л.
2. Горбенко Ф.П. Курорт Моршин / Ф. П. Горбенко, С. Ю. Пилькевич. – 2-е изд., испр. и доп. – К. : Госмедиздат УССР, 1959. – 64 с. : ил.
3. Гоян Я. Моршин / Я. Гоян ; худож. Е. Удин ; фот.: М. О. Жебрак, В. Пылипьюк. – Львов : Каменяр, 1973. – 43, [18] с. : ил.
4. Ісаєвич Я.Д. Моршин / Я. Д. Ісаєвич, М. М. Левицький // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. укр. рад. енцикл. – К. : УРЕ, 1968. Львівська обл. – С. 824-832 : фот. – Бібліогр. в підряд. прим.
5. Моршин // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 391. – Бібліогр. в кінці ст.
6. Моршин // Міста України : Інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 69.