Місто Радехів Львівської області – місто обласного значення, районний центр, розташований за 68 км від обласного центру м. Львова та за 450 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 9181 особа. Назва міста, ймовірно, походить від власного імені Радех, Рад або від слова «радий». За місцевими переказами, назва міста походить від «радо ховатися». За іншою версією, топонім походить від особового старовинного імені Радех.
Перша письмова згадка про місто датується 1493 р. Тоді до радехівського поміщика Лаща втік з Переспи (нині село Сокальського району) кріпак Кметь Андрій. Згадується про Радехів у люстрації 1531 р.
У другій половині XVI ст. Радехів було пограбовано і спалено татарами (це зафіксовано в люстрації 1578 р.).
У 1752 р. Радехів отримав Магдебурзьке право.
У XVIII ст. Радехів стає центром великого приватного володіння графа Міра, який побудував у місті палац і костел.
У другій половині ХІХ ст. містечко перейшло у володіння графа Бадені.
На початку ХХ ст. виникло акціонерне товариство для будівництва локальних залізниць, яким заправляв граф Бадені. У 1909 р. товариство побудувало залізничну гілку зі Львова через Радехів до Стоянова. Згодом її викупило австрійське державне управління залізниць.
У 1914 р. Радехів став центром прикордонного повіту.
У 1920 р. в містечку встановлено радянську владу. Згодом знову встановлено польську владу.У 1930-х рр. у місті були дві державні семикласні школи з польською мовою викладання і приватна українська чотирикласна школа, українська приватна гімназія.
У 1939 р. в Радехові знову встановлено радянську владу.
У 1940-х рр. у місті збудовано дві нові школи, почали діяти Будинок культури, клуб піонерів, районна бібліотека.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 24 червня 1941 р. до 14 липня 1944 р. Під час окупації на території Радехова діяв партизанський загін.
У 1958 р. у Радехові почав працювати авторемонтний завод.
У 1960-х рр. працювали радехівське відділення «Сільгосптехніки», цегельно-черепичний завод (збудований в 1959 р.), маслозавод (збудований в 1957 р.), промкомбінат, пекарня (почала діяти в 1962 р.), радгосп «Радехівський», комбінат побутового обслуговування. Діяв будинок культури, дві районні бібліотеки.
Наприкінці ХХ ст. у Радехові працювали ремонтно-механічний завод, завод будівельних матеріалів, маслоробний, пивоварний і комбікормовий заводи, завод продовольчих товарів.
На території міста виявлені археологічні знахідки, що свідчать про те, що в період неоліту (VII-III тисячоліття до н.е.) територія Радехова була заселена.
Список використаної літератури:
1. Ковалевська Т.М. Радехів / Т. М. Ковалевська, В. П. Огоновський, С. В. Чабаренко // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. УРЕ. К., 1968. – Львівська область. С. 606615 : фот.
2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. К. : Либідь, 2001. 302 с : іл.
3. Радехів // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. К., 1993. Т. 3 : ПЯ. С. 109.
4. Радехів // Міста України : інформ.стат. довід. – К., 2007. С. 85.