Місто Трускавець Львівської області – місто обласного підпорядкування, розташоване на р. Трускава за 83 км від обласного центру м. Львова та 634 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 23370 осіб. Назва міста походить від р. Трускава. Назву ж річки виводять від рослини трускавка (так польською мовою називають полуницю). За іншою версією, назва походить від староруського імені Трушко, або Трусько, звідки Трусковичі, а згодом – Трускавець
Вперше місто згадується в записах 1552 р. Офіційною датою заснування вважають 1660 р.
Околиці Трускавця багаті на корисні копалини. Тут в різні часи добували нафту, озокерит, сіль, поліметалеві (свинцево-цинкові руди). В трускавецькому рудному родовищі є галеніт, сфалерит, сірка та мінерали вюртцит, смітсоніт, церусит, пірит, ртуть. Виявлено також гіпс, поклади глауберової солі. Велика кількість різноманітних копалин сприяла утворенню різних за хімічним складом та лікувальними властивостями мінеральних вод. Серед них є джерела з вмістом вуглеводневих сполук, радіоактивні радонові, соляно-гауберові і сірководневі джерела.Після входження Трускавця до складу Польщі, місто стало власністю королів, які протягом XV і на початку XVI ст. віддавали його в оренду дрібним шляхтичам. Близько 1518 р. Трускавець підпорядковувався Дрогобицькому королівському староству.
У 1784 р., з встановлення австрійським урядом монополії на виробництво солі, Трускавецьку солеварню закрили.
У 1814 р. в містечку почали видобувати нафту.
У 1827 р. збудовано приміщення для ванн і пансіонати для багатих гостей.
У 1835-1841 рр. галицький хімік Торосевич зробив хімічний аналіз сірководневих джерел і джерела «Нафта» (сучасна «Нафтуся»).
У 1901 р. відкрито читальню «Просвіти».У 1939 р. у місті встановлено радянську владу.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками у період з 4 липня 1941 р. до 6 серпня 1944 р.
У 1958 р. у Трускавці відкрито клініку – філію Українського науково-дослідного інституту курортології для вивчення і поширення методів курортного лікування, у 1961 р. – пансіонат «Курортторг».
У 1962 р. завершено будівництво водолікарні й спального корпусу.
У 1964 р. в місті збудовано санаторій № 4, озокеритно-фізіотерапевтичну лікарню, дві їдальні, центральну котельню.
На території Трускавця виявили ювелірні прикраси з бронзи часів Київської Русі.
На початку ХХІ ст. у м. Трускавці працювали 19 санаторіїв і 20 пансіонатів; ЗАТ «Трускавецькурорт»; діяли реабілітаційний центр хворих на ДЦП «Еліта», курортний науковий реабілітаційний центр «Карпати Чорнобилю»; Будинок учнівської творчості, музей Народний дім, музей «Історія Трускавця», художній музей, Єпархіальний музей; Палац культури імені Т. Шевченка, Палац культури «Мир», 13 клубів, система бібліотек.
Список використаної літератури:
1. Ісаєвич Я.Д. Трускавець / Я. Д. Ісаєвич, П. І. Халус // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. укр. рад. енцикл. – К. : УРЕ, 1968. – Львівська область. – С. 838-848 : фот. – Бібліогр. в підряд. прим.
2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
3. Крицяк В.Ю. Трускавець : ілюстр. нарис про всесоюз. бальнеолог. курорт / В. Ю. Крицяк. – Львів : Каменяр, 1978. – 48 с. : 15 вкл. арк. – Текст: укр., рос.
4. Лесин Н.Г. Трускавец / Н. Г. Лесин. – Львов : Каменяр, 1974. – [63] с. : ил.
5. Львівщина : путівник. – Львів : Вид. Г. В. Сидоренко, 2008. – 160 с. : іл. – (Туристична енциклопедія). – Бібліогр.: с. 160.
6. Марков И.И. Трускавец / И. И. Марков, А. С. Шатырко. – 3-е изд. – Львов : Каменяр, 1970. – 124 с. : ил.
7. Трускавец – жемчужина Украины / сост. Л. Г. Полозун. – 2-е изд., испр. и доп. – Львів : АВЕРС, 2003. – 99 с. : ил.
8. Трускавець : фотоальбом / авт. тексту М. Т. Скочиляс. – К. : Мистецтво, 1977. – [95] с. : іл. – Текст: укр., рос.
9. Трускавець // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 310. – Бібліогр. в кінці ст.
10. Трускавець // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 102.