Місто Яворів Львівської області – районний центр, розташований на берегах р. Шкло за 49 км від обласного центру м. Львова та за 562 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 13285 осіб.
Назву місто отримало від яворових лісів, які характерні для цієї місцевості. За іншою версією назву виводять від прізвища або прізвиська Явір.Перша письмова згадка про місто належить до 1376 р. (у гродських і земельних актах, де зафіксоване надання Владиславом Опольським братам Рейнгольду і Нитку сіл Нових Селисьок і Порудного, що на південному заході межували з Яворовом).
Після захоплення Галичини польськими феодалами в XIV ст. містучко стало королівською власністю.
У XV ст. в містечку засновано католицьку парафію. Будуються два костели й монастир домініканців.
У 1569 р. Яворів отримав магдебурзьке право.
На початку XVII ст. містечко стало значним ремісничим центром і було знане як важливий торговельний центр Галичини. До Яворова було перенесено з Добромиля друкарню Шеліги, в якій друкували церковні книжки.
У 1621 р. було створено василіанський монастир, при якому діяла школа для дівчат.
У 1636 р. внаслідок великої пожежі згоріли більшість будинків і дерев’яна ратуша.
У другій половині ХVIІ століття Яворів укріплено бастіоном і водним ровом. У замку певний час розташовувався королівський монетний двір.
Після першого поділу Польщі (1772) Яворів – у складі Австрії (від 1867 р. – Австро-Угорщина). Місту за викуп надано статус вільного королівського міста.У 1789 р. було відкрито школу з німецькою мовою викладання.
На початку ХІХ ст. у Яворові німецькими колоністами засновано фабрики крохмалю, грабарню та ін. Розвивається шкіряне виробництво. У 1811 р. побудовано майстерні для дубіння шкіри, з виготовлення сідел, канатів, гончарню. Тут діють дрібні підприємства з виробництва пива, горілки, мила.
У цей час Яворів – місто з типовим для тих часів прасуванням: чотирикутник з рівними вузькими вуличками й дерев’яними будинками. Головне місце посідав королівський замок. На центральній площі розташовувалися ратуша і ринок. Прилеглі до ринку вулиці заселяло єврейське населення. Впорядковані центральні квартали заселяли німецькі колоністи й польська шляхта. На більш віддалених вулицях мешкали українці.
У ХІХ ст. і до 1939 р. Яворів – повітове місто. Від середини ХІХ – на початку ХХ ст. в Яворові відбувається українське культурно-патріотичне піднесення.
Наприкінці ХІХ ст. в місті діяли дві початкові, дві шестикласні коли, восьмикласна школа при монастирі.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали заводи «Металопластмас», «Явір», хлібний завод, цех Львівської фабрики художніх меблі, філія Комарнівського деревообробного комбінату.
На околицях міста виявлені залишки поселення доби бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.).
Список використаної літератури:
1. Гошко Ю.Г. Яворів / Ю. Г. Гошко, М. Р. Федоришин // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. укр. рад. енцикл. – К. : УРЕ, 1968. – Львівська обл. – С. 892-904 : фот.
2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
3. Памятники истории и культуры Львовской области : науч.-вспом. библиогр. указ. / ред. Е. М. Грайданс. – Л., 1986. – 241 с. – Алф. указ.: с. 229-230 . – Им. указ.: с. 230-231 . – Геогр. указ.: с. 232-241.
3. Яворів // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 457.
4. Яворів // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 117.
5. Яворов, город // Пам’ятники градостроительства и архитектуры УССР: (ил. справ.-каталог). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. – К. : Будівельник, 1985. – Т. 3. – С. 228-229 : фот., план.