Місто Нова Одеса Миколаївської області – районний центр, розташований на р. Південний Буг за 43 км від обласного центру м. Миколаєва та 442 км від м. Києві. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (станом на 05.12.2001 р.) кількість його мешканців становила 14073 особи. Селище засноване в середині XVIII ст. на місці козацького зимівника Федорівки (першого поселенця звали Федір Осадчий). У 1776 р. для захисту від набігів кримських татар вздовж р. Південного Бугу було розміщено Херсонський пікінерський полк, сформований із запорізьких козаків. У цьому ж році вони заснували ряд поселень, в т. ч. згадану Федорівку. У 1783 р., після ліквідації пікінерських полків, Федорівку з навколишніми селами підпорядковано начальнику Бузького козацького війська.
У 1803 р. Федорівка стала козацькою станицею. У 1817 р. жителів селища перетворено на військових поселенців.
У 1832 р. полк Бузької уланської дивізії, що розміщався у Федорівці, перейменували на Одеський, а поселення стали називати Новою Одесою.
У 1857 р. після ліквідації військових поселень Нова Одеса стала центром третього округу т. зв. Херсонського південного поселення.
Наприкінці ХІХ ст. поблизу Нової Одеси на р. Південному Бузі збудовано вантажну пристань.
У 1860 р. у містечку відкрили волосну школу, в 1874 р. – медичну дільницю, у 1876 р. – лікарню на 12 ліжок. У 1909 р. збудовано приміщення лікарні. Згодом зведено нову лікарню, в 1910 р. – лабораторію.
У 1920 р. в результаті воєнних дій у містечку встановлено радянську владу.
З лютого 1920 р. Новоодеська волость увійшла до складу Миколаївського повіту Миколаївської губернії, з жовтня – до Одеської губернії.
У 1923 р. створено Новоодеський район. У цьому ж році почав роботу цегельно-черепичний завод, паровий млин, чотири маслоробні.
У 1927 р. село електрифіковано й газифіковано, у 1930 р. створено машинно-тракторну станцію.
Протягом 1936-1937 рр. в місті почали працювати маслосирзавод, райхарчокомбінат.
У 1939 р. в Новій Одесі відкрили 3 дитячих ясел і дитячий садок.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками з 12 серпня 1941 р. до 15 березня 1944 р.
У 1965 р. Нову Одесу віднесли до категорії селищ міського типу.
У 1968 р. до складу Нової Одеси увійшло с. Кашперівка.
Наприкінці ХХ ст. у м. Новій Одесі працювали: «Міжколгоспбуд», завод будівельних матеріалів, меблева фабрика; районний Будинок культури.
На початку ХХІ ст. в місті працювали промислові підприємства: ТОВ «Миколаїврибпром», ТОВ «Одесахарчореммаш», ТОВ «Біозар».
Поблизу Нової Одеси виявлено залишки мезолітичної стоянки і поселень доби бронзи та перших століть н. е. На околиці селища розкопано кургани скіфських часів, на одному з яких знайдено кам’яну бабу кочівників ХІ-ХІІ ст.
Список використаної літератури:
1. Боков М.Ф. Нова Одеса / М. Ф. Боков, В. А. Кузьєв, І. С. Салло // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Голов. ред. УРЕ. – К. : УРЕ, 1971. – Т. : Миколаївська обл. – С. 589-600 : фото. – Бібліогр. в підряд. прим.
2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с.
3. Нова Одеса // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2 : З-О. – С. 420.
4. Нова Одеса // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 71.
5. Виборний П.М. Нова Одеса // Миколаївщина : путівник / П. М. Виборний. – Одеса : Маяк, 1970. – С. 113-116.
6. Памятники истории и культуры Украинской ССР : кат.-справ. / гл. ред. П. Тронько ; зам. гл. ред.: Г. К. Злобин, Ю. А. Олененко ; секретарь В. И. Тимофеенко. – К. : Наук. думка, 1987. – 736 с. : ил., 44 вкл. л. – Имен. указ.: с. 714-736.