Місто Очаків Миколаївської області

Місто Очаків Миколаївської області – районний центр, розташований на північному березі Дніпрово-Бузького лиману за 59 км від обласного центру м. Миколаєва. Кількість населення міста станом на 01.01.2012 р. становила близько 14 800 осіб. Назва міста походить від турецької назви міста Ачі-Кале (Фортеця Очі; джерела перекладають її як «фортеця біля моря» або «фортеця на проході»). В українській транскрипції воно звучить як «Очаков» чи «Очаків», звідси і походить сучасна назва міста.
У І-ІІІ ст. на території сучасного Очакова було розташоване сарматське місто Алектор. У роки Київської Русі тут був розташований південний форпост держави. Навколишні поселення були зруйновані кочівними ордами. У ХІІІ ст. ці землі були захоплені монголо-татарськими загарбниками. Проте досі офіційною датою заснування Очакова вважається 1492 р. На місці литовської фортеці Дашів його заснував кримський хан Менглі-Гірей. Спочатку фортеця названа Кара-Кермен (Чорна фортеця), або за назвою річки, Узу-Кале. На початку XVI ст. вона отримала назву Ачі-Кале.
У 1493 р. черкаські козаки на чолі з князем Б. Глинським (староста м. Черкас) захопили фортецю, а в 1502 р. нею заволоділи турки.
У 1523 р. Очаків був спалений козаками під проводом О. Дашкевича.
У 1526 р. фортецею заволоділи османи. Протягом 1538-1541 рр. козаки двічі руйнували Очаків, знищили частину замку і порту. У 1545 р. запорізькі козаки розгромили під Очаковом великий загін турків і татар, ледь не захопивши в полон кримського хана. У 1558 р. Очаків спустошений військом воєводи Данила Адашева. У 1568 р. війська під командуванням серадзського воєводи Альбрехта Ласького здобули Очаків. Протягом 1587-1589 рр. відбувалися козацькі набіги на фортецю. У 1594 р. кошовий отаман Микошинський очолив морський похід на Очаків за участю 1300 козаків на 50 човнах. У 1616 р. відбувся похід запорізьких козаків на Очаків, очолюваний Петром Сагайдачним, флотилія козаків захопила і знищила турецький гарнізон чисельністю 14 тис., спалила флот і звільнила велику кількість невільників.
У 1626 р., за часів правління султана Мурада IV, фортецю значно розширено: зведено кам’яну стіну, що з’єднала стару цитадель з двома фортами Пияле-паші і Хасан-паші. Проте в 1669 р. запорізькі козаки на чолі з Іваном Сірком зруйнували фортецю та звільнили 7 тисяч полонених.
1737 р. російські війська фельдмаршала Б. Х. Мініха взяли Очаків у облогу, проте за умовами Белградського договору (1739) місто залишилося за Османською імперією.
6 грудня 1788 р. козацька флотилія з 200 чайок під командуванням кошового отамана Сидора Білого та військового судді Антона Головатого, а також російські війська під командуванням князя Г. Потьомкіна остаточно визволили Очаків від турецької влади.
У 1792 р. на місці зруйнованої фортеці закладено місто Очаків. Згодом воно стало портовим містом, губернським центром Новоросії. У 1802 р. його приписано до Миколаївської губернії.
У 1859 р. в містечку мешкало 4 823 особи. Діяли церква, єврейська синагога, молитовна школа, приходське училище, лікарня, поштова станція, купецька гавань, 32 млини.
Під час революційних подій 1905-1907 рр. в Очакові відбувся суд і страта керівників Севастопольського повстання, в якому брав участь крейсер «Очаків», на якому було піднято сигнал «Командую флотом, Шмідт».
У роки Першої світової війни на укріплення Очакова й Кінбурна покладалося прикриття Дніпро-Бузького лиману з моря.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з червня 1941 р. до 30 березня 1944 р.
Нині в місті функціонують Воєнно-історичний музей ім. О. Суворова, відкритий у будинку колишньої турецької мечеті – єдиної, що збереглася тут з давніх часів; Музей мариністичного живопису ім. Р. Г. Судковського, відкритий на батьківщині художника.