Місто Арциз Одеської області – районний центр, розташований на р. Чага й р. Когильник за 134 км від обласного центру м. Одеси та 579 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців складала 16268 осіб.
За ініціативи генерала Інзова новим колоніям в південній Бессарабії давали назви місць, де було здобуто перемогу над Наполеоном. Арциз – на честь успішного форсування французької річки Арсис (за іншою версією – на честь перемоги у 1814 р. над наполеонівськими військами біля французького м. Арсі). Німці-колоністи, які оселилися тут, вимовляли це слово на свій лад, і замість Арсис з’явилося Арциз.
Місто засноване в 1816 р., коли Бессарабія в результаті підписання Бухарестського мирного договору (травень 1812 р.) увійшла до складу Царської Росії. Першими поселенцями були німецькі колоністи. Згодом тут оселилися й польські колоністи з Варшавського герцогства.
У 1859 р. в Арцизі було 157 дворів, кількість населення становила 1521 особу.
На початку ХХ ст. Арциз був відомим ринком збуту коней.
У 1914 р. розпочато будівництво шосейних шляхів, яке сполучило Арциз з Брієнами, Кілією і Дунаєм. У 1916 р. в Арцизі збудовано залізничну станцію й депо. Згодом споруджено залізничні майстерні, ткацьку фабрику, паровий млин тощо.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій у січні 1918 р. Арциз захопили румунські війська.
У червні 1940 р. місто увійшло до складу УРСР.
Після утворення Ізюмської області Арциз став адміністративним центром району.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 23 липня 1941 р. до 10 серпня 1944 р.
У 1944 р. було відбудовано місцеве нафтосховище. До серпня 1945 р. введено в експлуатацію головне депо, товарний, механічний та інші цехи. Створено також базу для ремонту паровозів у депо, яке обслуговувало лінії Білогород-Дністровську, Ізмаїльську, Бессарабську. Було відновлено ткацьку фабрику та інші підприємства. У 1947 р. відбудовано цегельний завод, промкомбінат і хлібозавод.
Протягом 1953-1954 рр. на околиці Арциза збудовано маслосирзавод, неподалік – птахом’ясокомбінат. Збудовано також електростанцію.
У 1957 р. Арцизу надано статус селища міського типу, у 1963 р. – статус міста районного підпорядкування.
У 1970-х рр. у місті діяли районний Будинок культури, 3 клуби з кіноустановками, 4 бібліотеки тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Арцизі працювали завод залізобетонних виробів, дослідно-експериментальний, ливарно-механічний заводи, завод м’ясокісткового борошна, комбікормовий і маслоробний заводи, м’ясокомбінат та ін. Діяв історико-краєзнавчий музей.
На початку ХХІ ст. у місті працювали завод залізобетонних виробів, машинобудівельний завод, дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод, м’ясокомбінат, маслозавод, підприємства з виробництва збірного залізобетону, сталевого та чавунного литва, ремонтно-транспортне та автотранспортне підприємства. Діяли районний Будинок культури, 3 бібліотеки, клуби тощо.
На території міста виявлено кілька поселень черняхівської культури, що належать до ІІІ-IV ст. н. е.
Список використаної літератури:
1. Арциз // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 53.
2. Арциз // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 9.
3. Байбакова К.В. Арциз / К. В. Байбакова, В. І. Потапенко // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. – К. : Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України, 2001. – Т. 1 : А. – С. 735-736. – Бібліогр. в кінці ст.
4. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.