Місто Болград Одеської області – районний центр, розташований на березі о. Ялпуг за 218 км від обласного центру м. Одеси та 662 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 17082 особи.
На думку дослідників, назва міста походить від болгарського діалектного «бол» – «великий» та «боле» – «краще». Ймовірно, біженці з Болгарії, які заснували місто, так його назвали на честь своєї батьківщини.
Болград був заснований у зв’язку з переселенням болгар у 1809-1812 рр. на завойовану російськими солдатами Ізмаїльщину. У 1818 р. було створено опікунський комітет у справах іноземних поселенців півдня Росії на чолі з генералом І. Інзовим, який у 1821 р. зробив пропозицію збудувати на березі о. Ялпуга нове місто за 3 км від с. Табаків.
У 1827 р. кількість мешканців Болграда становила 2279 осіб.
За Паризьким мирним договором південний Буджак, разом з Болградом, відійшов до складу Молдавії.
У 1878 р. Болград знову відходить до Російської імперії.
Наприкінці ХІХ ст. у містечку працювали два салотопні, чотири свічкові, три миловарні, чотири фарбувальні, п’ять гончарних і два цегельні заводи. На той час у місті мешкало 7610 чоловік.
У роки Першої світової (1914-1918 рр.) і Громадянської (1918-1920 рр.) воєн у містечку неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій у січні 1918 р. Болград захопили румунські війська.
28 червня 1940 р. Болград увійшов до складу УРСР. У передвоєнні роки тут відкрито цегельне, вапняне й гончарне виробництва, майстерні з фарбування вовни, сукна, шкіряний завод, слюсарні, столярні майстерні, горілчаний завод. У роки Другої світової війни містечко було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 26 липня 1941 р. до 24 серпня 1944 р. Під час окупації на території Болграда діяла підпільна організація.
У повоєнні роки відбудовано низку промислових артілей, харчокомбінат, олійню, механічну майстерню, шкіряний і вапняний заводи. На східній околиці міста згодом зведено вино заводоуправління, маслосироробний завод, хлібозавод, завод безалкогольних напоїв, авторемонтний завод, у центрі Болграду – швейна фабрика та інші підприємства.
У 1949 р. у місті почали працювати майстерні капітального ремонту тракторних двигунів.
У 1970-х рр. серед промислових підприємств працювали також районне об’єднання «Сільгосптехніка», «Міжколгоспбуд», комбінат побутового обслуговування. Діяли Будинок культури, широкоекранний кінотеатр, бібліотеки тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Болграді працювали ремонтно-механічний і хлібний заводи, швейна фабрика й фабрика народних промислів. Діяв краєзнавчий музей.
На території сучасного міста виявлено залишки стародавніх поселень. У IV-ІІІ тисячоліттях до н.е. тут мешкали хлібороби гумельницької культури. У добу бронзи (ІІ – початок І тисячоліття до н.е.) тут було невелике поселення. На території Болграду також виявлено залишки жител ІІІ-IV ст. та слов’янського городища Х-ХІ ст.
Список використаної літератури:
1. Болград // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1. – С. 113.
2. Болград = Bolhrad : місто, районний центр Одеської області // Герби міст України, (XIV – I пол. XX ст.) = The emblems of Ukrainian towns, (14-th – first half of 20-th century) : наук.-попул. вид. / А. Б. Гречило, Ю. К. Савчук, І. І. Сварник. – К. : Брама, 2001. – С. 88 : герби. – Бібліогр. в кінці ст.
3. Кругляк Ю.М. Ім”я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
4. Травушкин В. Болград / В. Травушкин. – Одесса : Одес. кн. изд-во, 1963. – 103 с. : ил.
5. Узун М.І. Болград / М. І. Узун // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. – К. : Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України, 2004. – Т. 3. – С. 227 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.