Кодима – районний центр Одеської області. Місто розташоване на р. Окні за 233 км від обласного центру м. Одеси та 330 км від м. Києва. Станом на грудень 2001 р. тут мешкали 9 493 особи (згідно з даними Всеукраїнського перепису населення).
Назва міста походить від однойменної річки, що звідси бере свій початок. З турецької слово «кодима» перекладається українською як «мочар». Існує версія, що це слово затрималося ще з половецьких часів: «кадим» означає «схід». Отже, «кодима» -«річка, що тече на схід». На думку дослідників, цей гідронім походить від удмуртського (діалектного) «куд» – «болото» й означає «річка, що протікає болотистою місцевістю». За народним переказом, у цьому краю поселився запорізький козак Кодимка й заснував з товаришами зимівник, тобто козацьке господарство, що його люди називали Кодимою.
У ХVІІІ ст. землі на лівому березі р. Кодими перейшли до володіння магнатського роду Любомирських. Саме з цих часів розпочинається активне заселення земель кодимського порубіжжя українцями, поляками, молдаванами. Тоді Кодима була відома як хутір, господарями якого були великі землевласники Конецпольські та Варвара Заморська. У 1754 р. князь Йосип Любомирський розпорядився, щоб хутір перенесли, а на його місці побудували поселення.
Після другого поділу Польщі (1793 р.) Кодима увійшла до складу Російської імперії. На початку ХІХ ст. через Кодиму проходили важливі торговельні шляхи між Поділлям, Волинню, Київщиною та чорноморськими портами. Це сприяло економічному розвитку краю. Населення Кодими та навколишніх сіл займалось землеробством та торгівлею.
Наприкінці ХІХ ст. у Кодимі були шевські, швацькі й ковальські майстерні, крамниці, вапняковий завод, паровий млин. Будівництво залізниці Одеса – Балта, яка почала діяти у 1865 р., відіграло важливу роль у розвитку економічного життя: у травні 1870 р. через Кодиму, де було споруджено залізничну станцію, розпочався регулярний рух потягів. Кодима стає важливим пунктом з перевезення різноманітних ватажів, зокрема, худоби і хліба. Швидкий господарський розвиток сприяв зростанню населення. Наприкінці ХІХ ст. в Кодимі, яка була на той час містечком Балтського повіту, мешкало понад три тисячі осіб.
Станом на 1894 р. у містечку Кодимі Балтського повіту Подільської губернії мешкало 2 919 осіб, було 433 двори. Діяли церква, костел, 2 єврейські молитовні будинки, школа, аптека, паровий млин, поштове відділення, вітряний млин.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій у лютому 1920 р. у Кодимі встановлено радянську владу.
У 1930 р. Кодима, що перебувала у складі Крутянського району, стала районним центром Молдавської автономії.
У 1938 р. віднесена до категорії селищ міського типу. У 1940 р. стала районним центром Одеської області.
У роки Другої світової війни місто окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 22 липня 1941 р. до 22 березня 1944 р.
Наприкінці 1944 р. почалася відбудова зруйнованого війною господарства.
У 1979 р. Кодима стає містом районного підпорядкування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 26 липня 2001 р. «Про затвердження Списку історичних населених місць України» місто Кодима включено до «Списку історичних населених місць України».
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали завод залізобетонних виробів, плодоовочевоконсервний та комбікормовий заводи, завод продовольчих товарів, маслосироробний завод, хлібокомбінат. Діяв історико-краєзнавчий музей.
На території сучасної Кодими виявлено землеробські поселення епохи бронзи (кінець II – початок І тис. до н. е.), курган-могилу висотою понад 2 аршини (близько півтора метри).
У часи розселення слов’янських племен, ще до утворення Київської Русі, межиріччя Південного Бугу та Дністра обжили племена уличів, які у VІІІ-ІХ ст. чинили стійкий опір київським князям.