У 2013 р. виповнюється 150 років від дня заснування м. Роздільної Одеської обл. Нині це районний центр, розташований за 75 км від обласного центру м. Одеси та 432 км від м. Києва. Станом на 5 грудня 2001 р. кількість мешканців міста становила 17 615 осіб.
Виникнення населеного пункту пов’язане з будівництвом Одесько-Балтської залізниці, закладеної в 1863 р. У цей же час розпочалося будівництво головної колії Одеса – Роздільна. Поселення отримало назву від залізничної станції, названої так внаслідок того, що тут залізнична магістраль розділялася на 2 гілки: одна – до Парканів, друга – до Бірзули.
У 1863 р. поблизу станції виникло робітнице селище, в якому мешкало 179 чоловік. У 1906 р. залізнична станція Роздільне стала станцією першого класу Південно-Західної залізниці.
На початку ХХ ст. в Роздільній було 189 дворів і мешкало 1 175 осіб.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій у лютому 1920 р. в Роздільній встановлено радянську владу.
У 1923 р. Роздільна стала центром Одеського повіту, у 1924 р. – увійшла до складу Тарасово-Шевченківського району.
У 1927 р. кількість мешканців міста становила 2 285 чоловік.
У 1928 р. розпочалося будівництво елеватора.
У 1932 р. Роздільна стала районним центром.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 8 серпня 1941 р. до 4 квітня 1944 р. Під час окупації на території Роздільної діяла підпільна організація.
У повоєнні роки найбільша увага приділялася відбудові залізничного вузла.
У 1945 р. в Роздільній відкрито виноробний завод, маслозавод, у 1947 р. – харчокомбінат, хлібозавод.
У 1957 р. Роздільну віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
У 1970-х рр. у місті працювали залізнична станція, молокозавод, виноробний завод, харчокомбінат, побутовий комбінат, хлібозавод, елеватор, районне об’єднання «Сільгосптехніка». Діяли народний університет культури при клубі залізничників, районний Будинок культури, робітничі клуби, 8 бібліотек тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали завод ковальсько-пресового устаткування, молочний, хлібний і соковиноробний заводи, елеватор, млин.
