Місто Вилкове (у 1746-1762 рр. – Посад Липованське) Одеської області – місто Кілійського району, розташоване на р. Дунай за 30 км від районного центру м. Кілії, 193 км від обласного центру м. Одеси та 638 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 9426 осіб.
Первісна назва – Липованське – має зв’язки із сектантами-старообрядцями, яких звали липованами. У 1775 р. сюди прийшли запорізькі козаки й поселення почали називати Вилків, бо тут Дунай ділиться на три рукави – вилки.
Поселення на території сучасного міста засноване в турецьких володіннях у XVII ст. втікачами-старообрядцями з Росії, до яких приєдналися донські козаки й запорожці. Датою заснування вважають 1764 р.
У 1762 р. Вилкове отримало статус містечка.
У 1812 р. містечко увійшло до складу Російської імперії.
У 1827 р. у Вилковому мешкало 510 осіб.
Від 1830 р. містечко належало до казенних сіл Ізмаїльського градоначальства. У 1840 р. Вилкове отримало статус посаду. Місцеві мешканці займалися рибальством.
Після Кримської війни 1853-1856 рр. Ізюмський повіт, до якого входило Вилкове, вийшов зі складу Російської імперії.
У роки Першої світової (1914-1918 рр.) і Громадянської (1918-1920 рр.) воєн у селищі неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій у лютому 1918 р. Вилкове захопили румунські війська.Протягом 1918-1940 рр. – селище входило до складу Румунії. У цей час Вилкове мало статус муніципії (міської громади).
У 1940 р. увійшло до складу УРСР як місто Кілійського району Ізмаїльської (згодом – Одеської) області.
На початку 1941 р. у місті було утворено чотири рибальські артілі.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з липня 1941 р. до 24 серпня 1944 р.
У повоєнні роки відновив роботу рибозавод, відбудовані база державного лову риби, судноремонтна станція. У 1947 р. створено Вилківську моторно-риболовецьку станцію.
У 1955 р. введено в експлуатацію Вилківську теплоелектроцентраль.
У 1970-х рр. у місті працював рибозавод. Діяли Палац культури, кінотеатр, дві міські бібліотеки тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Вилковому працювали рибообробний і судноремонтний заводи – філії Чорноморського рибопромислового об’єднання «Антарктика», філія виробничого об’єднання «Пресмаш», хлібозавод.
Список використаної літератури:
1. Вилкове // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. – Т. 1. – С. 173. – Бібліогр. в кінці ст.
2. Вилкове // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 22.
3. Вилкове // Україна: 100 визначних місць : фотокнига / С. Л. Удовік. – 3-тє вид. – К. : Ваклер, 2008. – С. 138 : фот.
4. Вилково : комплект открыток / фот. Г. Мазура. – М. : Планета, 1970. – 16 откр.
5. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с.
6. Мельник И. Вилково – город у трех дунайских гирл // Вокруг света. – 2004. – №12. – С. 6-21 : фот.
7. Менахина А.Л. Вилково / А. Л. Менахина. – 2-е изд. – Одесса : Маяк, 1966. – 61 с. : ил.
8. М’ягченко Т.І. Вилкове // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. – К. : Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України, 2005. – Т. 4. – С. 404 : іл.