Місто Кобеляки Полтавської області – місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Ворсклі (притока Дніпра) за 62 км від обласного центру м. Полтави, 349 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 11 968 осіб.
Назва міста походить від назви р. Кобилячки, на якій воно розташоване. За переказами, у місті жив багатий татарин Кобиль, від імені якого походить назва міста. За іншою версією на території міста випасалися кобили і від цього пішла його назва. Перша згадка про місто датується 1647 р.
У ХІ-ХІІІ ст. територія міста входила до складу Переяславського князівства Київської Русі.
У 1610-х рр. на пагорбі поблизу р. Кобилячки виникла фортеця, навколо якої згодом розрослося поселення. Поселення відоме завдяки картам, складеним І. Данкертом у 1620-1636 рр. і Ф. Девітом у 1632 р. Також Кобеляки позначені і на картах Г. де Боплана.
У 1648 р. під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Кобеляки стають сотенним містечком Полтавського полку. У 1654 р. Кобеляки відійшли до Російської імперії та стали володіннями Ю. Немирича.
У 1760 р. Кобеляки були передані у вічне володіння графу Р. Воронцову.
З 1648 р. до 1764 р. Кобеляки були сотенним містечком Полтавського полку.
У 1765 р. місто ввійшло до Катерининської провінції Новоросійської губернії.
У 1784 р. місто входило до Катеринославського намісництва, а потім до Київського.
У середині XVIIІ ст. під час російсько-турецької війни місто було захоплене та зруйноване кримськими татарами.
У 1803 р. Кобеляки стали повітовим центром Полтавської губернії. На початку ХІХ ст. Кобеляки були ярмарковим містечком.
У 1918 р. в результаті воєнних дій у Кобеляках встановлено радянську владу. У 1923 р. Кобеляки стали районним центром Харківської області. З 1937 р. місто входило до Полтавської області.
На початку ХХ ст. у Кобеляках функціонували молочноконсервний комбінат, цукровий завод, швейна фабрика, хлібокомбінат, комбікормовий завод; діяли Будинок культури, 9 бібліотек, історичний музей, музей літератури і мистецтва, 3 парки відпочинку тощо.
Поблизу Кобеляк виявлено поселення черняхівської культури (II-VI ст. н.е.).
Список використаної літератури:
1. Дубник І.М. Кобеляки / І. М. Дубник, В. І. Галицький // Географічна енциклопедія України. У 3 т. / Відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УЕ ім. М.П. Бажана, 1993. – Т. 3 : П-Я. – С. 63.
2. Кобеляки // Восточная Украина : Путеводитель / С. Л. Удовик. – К. : Ваклер, 2007. – С. 71-72.
3. Кобеляки // Міста України : Інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 53.
4. Кобеляки // Полтавщина : Енцикл. довід. / За ред. А.В. Кудрицького. – К. : УЕ ім. М.П. Бажана, 1992. – С. 349-351.
5. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / А.П.Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
6. Легенький І.Ю. Кобеляки / І. Ю. Легенький, А. І. Дубина // Історія міст і сіл Української РСР. У 26 т. / Голов. ред. УРЕ. – К. : УРЕ, 1967. – Т. : Полтавська область. – С. 389-407 : іл.