Місто Миргород Полтавської області – місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Хоролі (притока Псла, басейн Дніпра) за 96 км від обласного центру м. Полтави та 248 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 41275 осіб. Назва походить від давньоруських слів «мир» – «громада» та «город» – «місто». Перша згадка про місто датується XV ст.
У 1575 р. місто отримало магдебурзьке право і стало центром реєстрового козацького полку.
У 1620 р. Миргород входив до складу Переяславського староства і належав Я. Чернишевському.
У 1621 р. він перейшов до Б. Обалковського, а через десять років – до магната Конєцпольського.
У 1637-1638 рр. після придушення повстання нереєстрових козаків Миргородський полк був розформований.
У 1648 р. Миргород стає сотенним містечком Миргородського полку.
У 1654 р. містечко частково спалене татарами. У тому ж році увійшло до складу Російської імперії.
У XVIII ст. Миргород був ярмарковим містом.
Після ліквідації полкового устрою Миргород з 1782 р. до 1796 р. входив до Київського намісництва, а з 1897 р. – до Малоросійської губернії.У 1802 р. Миргород став повітовим містом Полтавської губернії.
Наприкінці ХІХ ст. через місто пройшла залізниця «Київ-Полтава».
У 1917 р. в місті встановлено радянську владу. У цьому ж році в місті починає діяти курорт мінеральних вод.
У 1933 р. було відкрито лікувальні корпуси на березі р. Хорол.
У роки Другої світової війни Миргородський курорт зупинив свою діяльність, але вже в 1965-1966 рр. Вона повністю відновлена.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали хлібокомбінат, завод мінеральних вод, бальнеогрязьовий курорт; діяли сім санаторіїв, краєзнавчий музей, літературно-меморіальний музей Д. Гурамішвілі.,
Найстарішою спорудою міста є реконструйована в 1998 р. Свято-Успенська церква (1887) та дерев’яна церква Іоана Богослова (1912).
У північній частині міста виявлено рештки двох ранньослов’янських поселень черняхівської культури (II-VI ст. н.е.).
Список використаної літератури:
1. Аббасов А.М. Миргород / А. М. Аббасов, О. Я. Герасименко // Історія міст і сіл Української РСР. У 26 т. / Голов. ред. УРЕ. – К. : УРЕ, 1967. – Полтавська область. – С. 628-651 : іл.
2. Івченко А.С. Україна: Фортеці, замки, палаци… : путівник / А. С. Івченко, О. Пархоменко. – К. : Картографія, 2010. – 598 с. : іл., мапи. – Бібліогр.: с. 596-598.
3. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
4. Миргород, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР: (ил. справ.-каталог). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. – К. : Будівельник, 1985. – Т. 3. – С. 286 : фот.
5. Миргород // Визначні місця України / упоряд.: Д.І Гнатюк, Б. І. Силін; редкол.: І. О. Ігнаткін [та ін.]. – К. : Держполітвидав УРСР, 1958. – С. 464-466 : фот.
6. Миргород // Географічна енциклопедія України. У 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 354-355 : фот.
7. Миргород // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 67.
8. Миргород // Полтавщина : енцикл. довід. / за ред. А.В. Кудрицького. – К. : УЕ ім. М. П. Бажана, 1992. – С. 533-537 : іл.