Місто Пирятин Полтавської області – місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Удай (прит. Сули, бас. Дніпра) та р. Перевод за 184 км від обласного центру м. Полтави та 148 км від м. Києва.
Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 16500 осіб. Назва походить від власного імені Пирята, утвореного від імені київського боярина Пирогоста. Легенди пов’язують назву міста з боротьбою проти татаро-монгольських загарбників. Перша згадка про місто в Лаврентіївському літописі датується 1155 р.
У 1239 р. Пирятин був знищений ордами хана Батия.
Після укладення Люблінської унії у 1569 р. Пирятин перейшов під владу Польщі. Наприкінці XVI ст. Пирятин перейшов у володіння князів Вишневецьких.
У 1648 р. Пирятин був сотенним містечком Кропивенського, а потім – Люблінського полку. З 1781 р. – центр повіту.
У 1781 р. збудовано собор Різдва Богородиці, який зберігся донині.
У 1894 р. через містечко пройшла залізниця.
Внаслідок подій Громадянської війни в 1918 р. в містечку встановлено радянську владу.
У 1923 р. Пирятинський повіт було розформовано, і створено Пирятинський район.
У 1926 р. в містечку працювали шість трудових шкіл, два дитячі будинки, трирічні педагогічні курси, на яких навчалося 188 майбутніх учителів, школа фабрично-заводського навчання. У навчальних закладах працювало 64 вчителі. Місто мало дві бібліотеки, клуб, сільбуд і театр.
У 1937 р. Пирятин став районним центром і увійшов до Полтавської області.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали: м’ясокомбінат, сир завод, меблева фабрика, комбінат хлібопродуктів, металообробні підприємства; діяв історико-краєзнавчий музей.
Список використаної літератури:
1. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А.П.Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
2. Пирятин, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР: (ил. справ.-каталог). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. – К. : Будівельник, 1985. – Т. 3. – С. 294-295 : фот., плани.
3. Пирятина плани // Полтавщина : енцикл. довід. / за ред. А.В. Кудрицького. – К. : УЕ ім. М. П. Бажана, 1992. – С. 662 : план.
4. Пирятин = Пирятин // Восточная Украина : путеводитель / С. Л. Удовик. – К. : Ваклер, 2007. – С. 76.
5. Пирятин // Географічна енциклопедія України. У 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 29.
6. Пирятин // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 81.
7. Чупрун О.Д. Пирятин / О. Д. Чупрун // Історія міст і сіл Української РСР. У 26 т. / Голов. ред. УРЕ. – К. : УРЕ, 1967. – Т. : Полтавська область. – С. 789-806 : іл.