Місто Березне Рівненської області – районний центр Рівненської області. Місто розташоване на лівому березі р. Случі за 64 км від обласного центру м. Рівного та за 297 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) у місті мешкало 13 669 осіб. На околиці міста збереглися залишки давньоруського городища. Польські перекази розповідають про шляхтича Березу, за якого Острозький віддав свою дочку. Місцеві краєзнавці припускають, що назва виникла у зв’язку з березовими лісами, що здавна росли у цих краях.
Вперше згадується в 1584 р. як Березне або Андріїв. Ці назви співіснували і траплялися в документах до середини XVII ст. Пізніше місто йменувалося Береженкою, Бережним. У ХІХ ст. усталилася назва Березне.
У 1793 р. Березне увійшло до складу Російської імперії, а в 1797 р. йому надано статус волосного центру Волинської губернії.
На початку ХІХ ст. у містечку працювала суконна мануфактура. На початку 1840-х рр. тут діяли три шкіряні підприємства, миловарний завод, залізообробне підприємство.
У 1860-1880-х рр. у Березному збудовано 2 тартаки, 2 парові й водяний млин, цегельня, гуральня, пивоварний завод.
У 1875 р. у Березному відкрили однокласне міністерське училище (з 1902 р. – двокласне).
У 1906 р. було збудовано вузькоколійну залізницю, що з’єднала Березне з роз’їздом Яринівка.
На початку ХХ ст. у містечку діяв винокурний завод, водяний млин, кустарні майстерні.
Протягом Громадянської війни 1918-1920 рр. у Березному часто змінювалася влада. У 1920 р. містечко захопили польські війська. За Ризьким мирним договором у складі Західної України воно відійшло до Польщі. Березне було центром Березнівської гміни Рівненського, а з 1925 р. – Костопільського повіту.
У 1920-1930-х рр. у містечку працювали шкіряний та спиртовий заводи, 5 механічних млинів, 2 тартаки, 5 крупорушок, 6 олійниць, дрібні ремісничі майстерні.
У 1939 р. Березне захопили радянські війська.
У 1940 р. містечко стало центром новоствореного Березнівського району.
У роки Другої світової війни містечко було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 6 липня 1941 р. до 10 січня 1944 р.
У 1946 р. у Березному діяв районний будинок культури, 4 бібліотеки.
У 1970-х рр. у місті працювали комбінат побутового обслуговування населення, комбікормовий завод, лукомеліоративна станція, харчокомбінат, льонозавод та ін. Діяли районний будинок культури, 9 бібліотек, краєзнавчий музей тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті функціонували льонозавод, маслоробний завод, завод продовольчих товарів, швейна фабрика, лісгоспзаг. Діяли краєзнавчий музей, музей атеїзму, Будинок природи.
На території міста виявлено поселення доби пізньої бронзи. На околицях збереглися залишки давньоруського городища.
Список використаної літератури:
1. Березне // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 87.
Березне // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 13.
Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с. : іл.
Омельчук І.О. Березне / І. О. Омельчук, К. І. Тищенко // Історія міст і сіл Української РСР. [В 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. – Ровенська область. – С. 107-116 : іл., портр.
Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник / гл. ред. П. Тронько ; зам. гл. ред.: Г. К. Злобин, Ю. А. Олененко ; секретарь В. И. Тимофеенко. – К. : Наук. думка, 1987. – 736 с. : ил., 44 вкл. л. – Имен. указ.: с. 714-736.
Пилипака С.Ф. Березне / С. Ф. Пилипака // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Координац. бюро ЕСУ. – К. : [б. в.], 2003. – Т. 2 : Б-Біо[ген]. – С. 503-504 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
Сербін Г.П. Ровенщина : іст.-краєзн. нарис / Г. П. Сербін. – Львів : Каменяр, 1970. – 247 с. : іл. – (Вивчай рідний край).