Місто Костопіль Рівненської області

Місто Костопіль Рівненської області – районний центр, розташований на р. Замчиське (притока Горині, басейн Дніпра) за 35 км від обласного центру м. Рівного та за 327 км від м. Києва. Згідно зі статистичними даними Держкомстату України, станом на 01.01.2012 р. у місті мешкало 31 437 осіб. За однією легендою, син Данила Галицького Костянтин у цьому місці побудував замок і назвав його Костеве поле або Костопіль. За іншою легендою, на полях біля міста було багато кременю, що нагадує собою кістки. Третя легенда пов’язує назву з кістками, що лежали навколо міста. Тут ніби-то відбулася страшна січа захисників краю з татарами.
Засноване місто привілеєм короля Речі Посполитої С.-А. Понятовського у 1783 р. Відразу після заснування Костопіль з навколишніми землями переданий у володіння шляхтичу Л. Ворцелю.
Входив до Ровенського округу Ізяславського намісництва, з 1797 р. – до Ровенського повіту Волинської губернії.
У першій половині ХІХ ст. у Костополі розвивалися деревообробка й виробництво поташу.
У 1851 р. у місті засновано винокурний завод.
У 1870 р. Костопіль входив до Підлужненської волості.
У 1883 р. у звязку з будівництвом Поліської залізниці, що проходила через місто, тут було збудовано залізничну станцію.
У 1885 р. Костопіль став центром новоствореної Костопільської волості.
У 1898 р. в місті відкрили церковнопарафіяльну школу, яку в 1909 р. переведено до с. Омеляни.
У роки Громадянської війни 1918-1920 рр. у місті неодноразово змінювалася влада.
З 1920 р. містечко входило до складу Польщі. У 1925 р. створено Костопільський повіт. У цей час у місті працювала електростанція, 3 механічні млини й 6 пекарень.
У 1939 р. Костопіль у складі Правобережної України приєднано до Української РСР. Місто стало центром Костопільського району.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 01 липня 1941 р. до 14 січня 1944 р. Під час окупації вздовж шосейного шляху на Рівне окупанти створили табір для військовополонених.
У 1945 р. в Костополі почало діяти деревообробне підприємство. У 1948 р. працювала теплоелектростанція, лісопильний, сушильний, деревообробний і фанерний цехи. Згодом у місті почав діяти завод базальтової крихти.
Наприкінці ХХ ст. у місті діяли домобудівний комбінат, меблева фабрика, лісгоспзаг, завод базальтових та теплоізоляційних матеріалів, завод продовольчих товарів, склоробний завод та ін. Працювали краєзнавчий музей і районний Будинок культури.