Лебедин – місто обласного підпорядкування Сумської області. Розташоване на р. Вільшанці (притока Псла, басейн Дніпра) за 52 км від обласного центру м. Сум і 304 км від м. Києва. Відповідно до даних останнього Всеукраїнського перепису населення (5 грудня 2001 р.), у Лебедині мешкало 28 814 осіб.
За легендою, селяни-втікачі, побачивши озеро, де плавали лебеді, назвали його Лебединим, а поселення – Лебедином. На думку дослідників, не варто пов’язувати назву зі словами «лебідь» чи «лебеда». На їхню думку, в основі назви – власне ім’я. Лебедин – «володіння Лебедя».
На гербі міста на золотому полі зображений срібний лебідь з піднятими крилами, з червоними лапами й дзьобом. Символіка Лебедина як сотенного міста невідома. Після утворення Харківського намісництва герби його повітових міст створювалися й затверджувалися централізовано. Для Лебедина створили називний герб, який відображав заснування міста поблизу озера Лебедина. Цей герб, з уміщеним у верхній частині знаком Харківського намісництва, затверджено в 1781 р. імператорським указом.
Лебедин заснований у 1654 р. під час першого великого переселення козаків на Слобожанщину, викликаного поверненням під владу Польщі значної частини України за Білоцерківським миром 1651 р.
У 1658 р., коли було створено Сумський полк, Лебедин став сотенним містом. Як сотенне містечко, Лебедин мав добротні укріплення. Станом на 1678 р. його фортеця була найбільшою і найміцнішою серед усіх сотенних міст – мала стіну завдовжки 1 250 сажнів, на якій було 20 башт і 9 гармат вагою від 11 до 47 пудів.
У 1681 р. кількість населення міста становила 2 061 чоловік.
У 1689 р. на р. Вільшанці було збудовано водяний млин.
У 1700-1721 рр. у Лебедині розташовувалися війська царської армії. Під час Північної війни 1708-1709 рр. тут перебувало командування російської армії.
Після ліквідації полково-сотенного ладу на Слобожанщині (1765 р.) місто увійшло до Сумської провінції Слобідсько-Української губернії (1780-1796 рр. – Харківського намісництва). У Лебедині спочатку діяло комісарське правління, а з 1780 р. він став повітовим містом. У 1796 р. увійшов до складу Охтирського повіту, а в 1802 р. знову став повітовим містом Слобідсько-Української (від 1835 р. – Харківської) губернії.
У 1785 р. у місті працювали 4 млини, кількість населення становила 4 046 осіб.
У 1835 р. адміністративно підпорядковується Харківській губернії.
У середині ХІХ ст. в Лебедині працювали такі підприємства: селітряне, свічкове, 3 салотопні, 3 крохмальні, броварне, 3 водяні млини, 66 вітряків. Найбільш поширеними ремеслами були плетіння та фарбування шерстяних поясів і пошиття плахт.
У 1912 р. найбільшими підприємствами міста були 2 цегельні та 2 парові млини, механічна майстерня, електростанція, 2 друкарні. Основним заняттям населення залишалося сільське господарство.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у Лебедині неодноразово змінювалася влада. На початку грудня 1919 р. у місті встановлено радянську владу.
Від 1923 р. Лебедин був районним центром Сумського округу, у 1930-1932 рр. підпорядковувався республіканським органам влади, пізніше віднесений до Харківської області. З 1939 р. віднесений до Сумської області.
У 1930 р. у місті створено машинно-тракторну станцію.
У 1934 р. у Лебедині почав працювати державний племінний розплідник.
Протягом 1930-х рр. у місті стали до ладу мотороремонтний завод, райпромкомбінат.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 11 жовтня 1941 р. до 19 серпня 1943 р. Під час окупації на території Лебедина й району діяли підпільні організації, партизанські групи.
У повоєнні роки відновлювали роботу, передусім, сільськогосподарські підприємства.
У 1961 р. на базі механічних майстерень торфопідприємства створено завод верстатних вузлів.
У 1972 р. в Лебедині працювало 30 промислових підприємств, будівельних і транспортних організацій. У 1970-х рр. у місті діяли 2 будинки культури, кінотеатр, районна, міська та дитяча бібліотеки, близько 30 клубів, державний краєзнавчий музей, будинок-музей Т. Шевченка тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Лебедині працювали заводи верстатних вузлів і технологічного обладнання, продовольчих товарів, плодоконсервний, маслоробний завод, м’ясокомбінат, комбікормовий, калібрувальний заводи, завод будівельних матеріалів, швейна фабрика та фабрика пластмасової фурнітури. Діяли художній і краєзнавчий музеї.
На території міста виявлено знаряддя праці, посуд епохи бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.), рештки поселення черняхівської культури (ІІ-VI ст.).
Фотогалерея:
Місто Лебедин Сумської області
