Місто Путивль Сумської області – районний центр, розташований на р. Сеймі за 100 км від обласного центру м. Сум і 282 км від м. Києва. Відповідно до даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001) кількість його мешканців складала 17 274 особи.
Назву міста виводять від слова «путь», адже воно розташоване на роздоріжжі. На думку дослідників, назва походить від особового імені Путим (коротка форма від Путимир, Путимисл).
Перша літописна згадка про Путивль датується 1146 р. Тоді князі Давидовичі намовили Святослава Ольговича залишити Новгород-Сіверський і зайняти Путивль, волость його брата, князя Ігоря, якого в Києві ув’язнив Ізяслав Мстиславич.
У ХІІ-ХІІІ ст. Путивль був столицею удільного князівства, що входило до складу великого Новгород-Сіверського князівства. З Путивлем пов’язані події оспіваного в «Слові о полку Ігоревім» походу сіверських князів на половців у 1185 р. під проводом Ігоря Святославича.
У 1239 р. Путивль зруйнували монголо-татари.
У ХІІІ ст. у місті існував великий Молчансько-Печерський монастир.
У 1356 р. Путивль увійшов до складу Великого князівства Литовського. Наприкінці XIV ст. було проведено поділ українських земель на повіти й волості. Путивль став повітовим центром Литовської держави.
У 1500 р. путивльські князі разом з іншими удільними князями Сіверщини увійшли до складу Російської імперії. Путивль став прикордонним містом. Московський князь Василій ІІІ Іванович віддав Путивль в уділ князю Василеві Шем”нці, але в 1523 р. відібрав, ліквідувавши таким чином останнє удільне князівство, а в місто призначив воєводу.
У 1579 р. засновано Молчанський монастир.
У 1604 р. місто було резиденцією Лжедмитрія. Тут же розпочалося повстання І. Болотникова.
На початку XVII ст. Путивль захопили польські війська, проте після укладання Деулінського перемир”я 1618 р. він знову відходить до складу Російської імперії.
Протягом XVI-XVII ст. місто було одним з найважливіших стратегічних центрів Російської імперії.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці міста підтримували повстанців. У листопаді 1653 р. до Путивля прибуло московське посольство на чолі з боярином В. Бутурліним, яке направлялося до Переяслава на Раду.
Під час українсько-московської війни 1659 р. Путивль був збірним пунктом московських військ Трубецького, Ромодановського й Пожарського, розгромлених І. Виговським і татарами під Конотопом.
Із середини XVII ст. місто стало важливим центром українсько-московської торгівлі, зокрема селітрою.
Після укладання мирних договорів з Османською імперією в 1681 р. і з Польщею в 1686 р. Путивль утратив своє значення як фортеці. У 1680-х рр. тут мешкало близько 4 000 жителів.
У 1779 р. Путивль став звичайним повітовим містом Курського намісництва (з 1797 р. – Курської губернії).
Станом на 1897 р. у місті мешкало 12 800 чоловік.
Наприкінці ХІХ ст. тут діяло 13 дрібних підприємств, серед яких салотопні, підприємства з переробки шкір і тютюну.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій 14 листопада 1919 р. в Путивлі встановлено радянську владу.
У 1926 р. Путивль увійшов до складу УСРР, потім – УРСР. Місто відійшло до Глухівського округу (у 1932 р. – до Чернігівської, з 1939 р. – до Сумської областей).
Наприкінці 1930-х рр. у Путивлі діяли Будинок культури, 2 бібліотеки, Будинок учителя, краєзнавчий музей.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 10 вересня 1941 р. до 3 вересня 1943 р. Під час окупації на території Путивля діяли підпільні організації і Путивльський партизанський загін.
У 1945 р. відновлено роботу машинно-тракторної станції, у 1946 р. введено в експлуатацію сушильний цех плодозаводу. У 1954 р. плодозавод переобладнано на консервний завод. У 1959 р. розпочато реконструкцію маслозаводу. У 1963 р. першу продукцію дав біозавод, у 1964 р. – хлібозавод. У 1960-х рр. у місті працював побуткомбінат.
У 1970-х рр. у місті діяли Будинок культури, широкоекранний кінотеатр, 5 бібліотек, краєзнавчий музей тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Путивлі працювало виробниче об’єднання «Сейм» (випуск електроустаткування), а також консервний, молочний, комбікормовий заводи, хлібний і харчовий комбінати. Діяли краєзнавчий музей, державний історико-культурний заповідник.
Поблизу міста було виявлено поселення доби неоліту та бронзи, городище скіфського часу та ранньослов’янське поселення перших століть н. е., а на території Путивля – сіверянське (VIII-Х ст.) та 2 давньоруські (ХІ-ХІІІ ст.) поселення, які й поклали початок Путивлю.
