Місто Ромни Сумської області – місто обласного підпорядкування, розташоване на р. Сулі й Ромен за 104 км від обласного центру м. Сум і 221 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 49454 особи.
Назву виводять від найменування притоки Сули – Ромен. За переказами, колись на берегах річки росло багато ромену – вид ромашки. Зіставляють також гідронім з литовським «ромус» – «тихий». Справді, Ромен має порівняно повільну течію.Вперше місто згадується у «Повчанні» Володимира Мономаха, записаному в літопису під 1096 р., де розповідається про похід князя проти половецьких ханів Аепи та Боняка. У той час Ромен входило до складу Переяславського князівства. Ймовірно, що під час нападу монголо-татарської орди в середині ХІІІ ст. місто було зруйноване.
У XV ст. тут виникає нове поселення, яке на початку XVI ст. згадується як Старе й Нове Руменське. Наприкінці XVI ст. Ромни згадуються у Воскресенському літопису як значний оборонний пункт на півдні Російської держави. На початку XVII ст. Ромни були укріпленим місто, де було близько 300 дворів ремісників, торговців, селян та ін. Навколо містечка виникли невеликі поселення.
Наприкінці XVI – на початку XVII ст. місто отримало магдебурзьке право.
Після укладання Деулінського перемир’я в 1618 р. Ромни відійшли до Польщі.У 1644 р. Ромни захопив магнат Я. Вишневецький. На місці колишніх оборонних споруд він звів замок, в якому розташовувався військовий гарнізон. На території замку стояв палац, укріплений ровами й валами. У Ромнах були поширені ремесла, серед яких – виробництво поташу, тканини, взуття, залізних знарядь праці тощо.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Ромни були сотенним містечком Миргородського полку.
У роки Північної війни Ромни захопили шведській війська (1708 р.). Король Карл ХІІ влаштував у місті штаб-квартиру. Проте внаслідок воєнних дій шведський король у другій половині грудня 1708 р. залишив місто й вирушив до Гадяча. Протягом січня-квітня 1709 р. місто знову перебувало під владою шведів.
У першій половині XVIII ст. Ромни належали поміщикам Маркевичам.
У 1763 р. Ромни стали повітовим центром Лубенського полку. Станом на 1764 р. кількість мешканців становила 4319 осіб. У другій половині XVIII ст. поширились вирощування і переробка тютюну. Тоді в місті створено тютюнову контору.У 1781 р. місто стало повітовим центром Чернігівського намісництва, з 1796 р. Малоросійської, а з 1802 р. – Полтавської губернії. На початку ХІХ ст. Ромни частково перебудовані (прокладено нові вулиці, почалося спорудження будинків міського типу). У 1830 р. через р. Сулу споруджено дерев’яний міст. Виникли також нові кустарні підприємства, серед яких – чотири цегельні й кахельний заводи. З 1800 р. діяла мануфактура, яка виробляла тканину. У 1835 р. почав працювати механічний завод.
Наприкінці XVIII ст. у місті збудовано театр, якій діяв до 1835 р. Протягом 1835-1851 рр. діяв театр, збудований купцем І. Терновцем.
У 1873 р. введено в експлуатацію Лібаво-Роменську залізницю, яку в 1888 р. продовжено до Кременчука.У другій половині ХІХ ст. у Ромнах працювали винокурний, шкіряний, миловарний, спиртоочисний, солодовий заводи, дві тютюнові фабрики. У 1874 р. споруджено паровозне депо.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій наприкінці листопада 1919 р. у Ромнах встановлено радянську владу.
У 1929 р. збудовано плодоконсервний завод, у 1931 р. – електростанцію, реконструйовано й розширено чавуноливарний завод, механізовано меблеву фабрику.
У 1936 р. було закладено три нафтовидобувні свердловини біля гори Золотуху, де виявлено нафту.
На початку 1930-х рр. у місті діяли Будинок культури, шість клубів, два кінотеатри, краєзнавчий музей і бібліотеки тощо.У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 10 вересня 1941 р. до 14 вересня 1943 р. Під час окупації на території Ромен діяли підпільні групи.
На початку 1944 р. відновлено роботу тютюнової фабрики, друкарні, маслозаводу, машинобудівного заводу. У цьому ж році в Ромнах відкрито краєзнавчий музей.
Протягом 1959-1970 р виникли нові підприємства: завод автоматичних телефонних станцій, завод «Тракторозапчастина», макаронний цех харчокомбінату, холодильник м’ясокомбінату, завод «Поліграфмаш» та ін. До 1970 р. тут завершено будівництво 17 об’єктів промислового призначення (новий корпус взуттєвої фабрики, хлібокомбінат, друкарня тощо).
У 1970-х рр. у Ромнах діяли районний Будинок культури, широкоекранний кінотеатр, п’ять бібліотек, історико-краєзнавчий музей.
Наприкінці ХХ ст. у місті були розвинуті машинобудівна й металообробна (заводи «Моліграфмаш», автоматичних телефонних станцій, тракторних запчастин), харчова (м’ясокомбінат і комбінати хлібопродуктів, замінників незбираного молока, консервний і пивоварний заводи тощо) та легка (взуттєва, гардинно-тюлева, швейна фабрики тощо) галузі промисловості, а також виробництво будівельних матеріалів, меблевий комбінат. Діяв історико-краєзнавчий музей.
На території міста було виявлено курганний могильник скіфських часів (VI-V ст. до н.е.). На околицях досліджено також слов’янське городище сіверян, що існувало в VIII-Х ст. На території міста збереглися залишки давньоруського могильника та два городища.
Список використаної літератури:
1. Вечерський В.В. Фортеці й замки України / В. В. Вечерський ; відп. за вип. О. М. Сердюк ; М-во культури і туризму України, Держ. служба з питань нац. культ. спадщини, НДІ пам’яткоохорон. дослідж. – К. : [б. в.], 2011. – 663 с. : іл.
2. Голубченко В.Ю. 600 кілометрів по Сумщині : путівник / В. Ю. Голубченко, Б. В. Ліницький. – Х. : Прапор, 1973. – 111 с. : іл. – (Шляхами туристськими).
3. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл. – Бібліогр.: с. 282.
4. Ромни : іст.-краєзн. нарис / упоряд.: Г. С. Гречко [та ін.]. – Х. : Прапор, 1968. – 131, [1] с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
5. Ромни // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 148. – Бібліогр. в кінці ст.
6. Ромни // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 87-88.
7. Ромны, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Гос. ком. Укр. ССР по делам стр-ва, Укр. спец. науч.-реставрац. проект. ин-т, Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспект. проблем Совет. архитектуры в г. Киеве. – К. : Будівельник, 1986. – Т. 4. – С. 15-17 : ил.