Місто Тростянець Сумської області – районний центр, розташований на р. Борімлі (притока Ворскли, басейн Дніпра) за 55 км від обласного центру м. Сум і 346 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 23370 осіб. Засноване селянами-втікачами – вихідцями із с. Тростянця Вінницької обл. Назване за попереднім місцем проживання.
Поселення Тростянець виникло під час нової хвилі переселення селян та козаків з Правобережної України на Слобожанщину.
У 1672 і 1682 рр. охтирський полковник І. І. Перехрестов добився від царського уряду дозволу на володіння землями по р. Тростянці. Наприкінці XVII ст. він привласнив землі в Тростянці та його околицях. У 1704 р. Тростянець відходить до державних маєтностей. У 1720 р. російський цар передав містечко своєму духівникові Т. Надаржинському.
Станом на 1732 р. у Тростянці було 369 хат, панський будинок і дерев’яна церква. У 1744 р. розпочалося зведення кам’яної церкви (збереглася дотепер).
У 1749 р. зведено «Круглий двір», який використовувався для господарських потреб поміщика. Посеред двору була обладнана циркова арена.
До 1765 р. Тростянець належав до Охтирського полку, у 1765-1780 рр. – Охтирській провінції Слобідсько-Української губернії, у 1780-1796 рр. – Охтирському повіту Харківського намісництва, з 1797 р. – село Слобідсько-Української (від 1835 р. – Харківської) губернії.
У 1832 р. у селищі працював поміщицький мідний завод, у 1846 р. діяли винокурний, пивоварний, селітряний заводи, полотняна фабрика, у 1849 р. – цукровий і рафінадний заводи. На початку 1860-х рр. у місті було шість заводів: два цукрові, два спиртові, селітряний і цегельний. Тут нараховувалося 392 двори, в яких мешкало 2150 осіб.
У 1877 р. збудовано залізницю, що зв’язала Тростянець з Харковом і Сумами. Зведено станцію Смородине.
У 1889 р. став до ладу винокурний завод, у 1892 р. – екіпажна фабрика, у 1896 р. – вальцьовий млин. Працювали також лісопильний і паркетний заводи.У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у селищі неодноразово змінювалася влада. На початку грудня 1919 р. в Тростянці встановлено радянську владу.
У лютому 1923 р. Тростянцю надано статус селища міського типу. У 1926 р. тут мешкало 7 300 осіб. Протягом 1925-1930 рр. Тростянець входив до складу Сумського округу, у 1930-1932 рр. – районний центр, підпорядкований республіканським органам влади. Протягом 1932-1939 рр. Тростянецький район входив до Харківської, потім – до Сумської області.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 10 жовтня 1941 р. до 9 серпня 1943 р. Під час окупації на території Тростянця діяли підпільні організації.
У повоєнні роки відновлено роботу лікарні, школи, клубу, дит’ясел, пущено міський водогін.
Наприкінці 1945 р. введено в експлуатацію деревообробного комбінату. Відбудовувалися цегельний і цукровий завод.
У 1970-х рр. у Тростянці працювали машинобудівний завод, деревообробний комбінат, електротехнічний,цукровий заводи, комбінат хлібопродуктів, два цегельні заводи, маслозавод, промкомбінат, комбінат побутового обслуговування, харчокомбінат, друкарня, авторемонтне підприємство, лісгоспзаг, відділення «Сільгосптехніки», міжколгоспне будівельне управління, завод елітного насіння цукрових буряків, комбікормовий завод. Діяли районний Будинок культури, 8 бібліотек тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Тростянці працювали машинобудівний завод, завод «Електропобутприлад», цукровий і маслоробний заводи, завод мінеральної води, два цегельні, завод елітного насіння цукрових буряків, шоколадна фабрика, деревообробний комбінат і комбінат хлібопродуктів. Діяла Краснотростянецька лісо дослідна станція Українського НДІ лісового господарства; краєзнавчий музей, музей історії локомотивного депо залізничної станції Смородине, кімната-музей П. І. Чайковського, який бував у місті в 1864 р.
На околицях Тростянця виявлено городище й курганний могильник сіверян.
Список використаної літератури:
1. Голубченко В.Ю. 600 кілометрів по Сумщині : путівник / В. Ю. Голубченко, Б. В. Ліницький. – Х. : Прапор, 1973. – 111 с. : іл. – (Шляхами туристськими).
2. Діденко В.В. Тростянець / В. В. Діденко, М. Й. Проценко, Г. І. Шелест // Історія міст і сіл Української РСР / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: І. Я. Макухін [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. – В 26 т. : Сумська область. – С. 575-584 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
3. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл. – Бібліогр.: с. 282.
4. Тростянец, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Гос. ком. Укр. ССР по делам стр-ва, Укр. спец. науч.-реставрац. проект. ин-т, Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспект. проблем Совет. архитектуры в г. Киеве. – К. : Будівельник, 1986. – Т. 4. – С. 22-25 : ил.
5. Тростянець // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 306.
6. Тростянець // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 102.