Місто Борщів Тернопільської області – районний центр, розташований на лівому березі р. Нічлави (притока Дністра) за 104 км від обласного центру м. Тернополя та 431 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців складала 11 251 особу. За однією з версій, назва походить від слова «борщівник» – високої трав’янистої рослини родини зонтичних, молоде листя і стебла якої вживають у їжу (до зелених борщів, салатів, юшок) як приправу. За легендою, мешканці міста втопили татарина в казані з борщем. Ймовірне й походження назви від прізвища.
Перша писемна згадка про Борщів датується 1456 р. У цей час Борщів був приватновласницьким містом.
У XVI – на початку XVII ст. містечко було власністю магнатів Дудинських, згодом перейшло у власність магнатів Золотницьких.
У 1629 р. Борщеву надано магдебурзьке право.
У другій чверті XVII ст. у містечку було споруджено замок.
Влітку 1672 р. Борщів захопили турецькі війська. Частина жителів покинула місто, переховуючись у лісах. Протягом 1672-1699 рр. містечко перебувало під владою Туреччини. У 1699 р. перейшло до складу Польщі. На десять років населення Борщева було звільнене від податків і повинностей.
У 1740-х рр. мешканці міста підтримали рух опришків, у 1768 р. – повстанців Коліївщини.Після першого поділу Польщі (1772 р.) Борщів увійшов до складу Австро-Угорщини. Борщівський повіт спочатку входив до Заліщицького, а згодом – до Чортківського округів.
У 1785 р. Борщів переведено до розряду містечок. У 1867 р. він став центром повіту. У місті працювали фабрика жіночого одягу, паперова фабрика. Протягом наступних двох років тут споруджено гуральню й пивоварний завод.
У 1790-х рр. у Борщеві введено в експлуатацію тютюново-ферментаційних завод, а також гуральню й цегельню. Працювали каменоломня, три кар’єри, гравіювальна майстерня.
У 1892 р. у містечку почав працювати тютюновий завод.
Наприкінці ХІХ ст. через Борщів прокладено залізницю Чортків – Іване-Пусте.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської воєн (1918-1920) у місті неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій Борщів відійшов до складу Польщі.
У 1939 р. Борщів у складі Західної України відійшов до складу УРСР. З 1940 р. – районний центр однойменного району.
У 1940-1950-х рр. Борщівський район був одним з тих районів, де активно діяли загони ОУН.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 7 липня 1941 р. до 6 квітня 1944 р.>У повоєнні роки в Борщеві відновлено роботу тютюново-ферментаційного, спиртового й цегельного заводів, олійниці, промислового й харчового комбінатів. Почали діяти Будинок культури, кінотеатр і дві бібліотеки.
У 1961 р. став до ладу кукурудзо-калібрувальний завод, у 1962 р. – цукровий завод, у 1970 р. – сироварний завод.
На початку ХХІ ст. у місті працювали цукровий, тютюновий, спиртовий, кукурудзо-калібрувальний і сироварний заводи, фабрика канцелярських товарів, комбінат побутового обслуговування, райсільгосптехніка. Діяли бібліотека, Будинок культури, міський краєзнавчий музей, кінотеатр.
На околицях Борщева виявлено два поселення трипільської культури, городище та могильник часів Київської Русі.
Список використаної літератури:
1. Борщев // Украинская советская энциклопедия / редкол.: М. П. Бажан [и др.]. – К. : Гл. ред. УСЭ, 1979. – Т. 2 : Боронование – Геродот. – С. 6.
2. Борщев, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Гос. ком. Укр. ССР по делам стр-ва, Укр. спец. науч.-реставрац. проект. ин-т, Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспект. проблем Совет. архитектуры в г. Киеве. – К. : Будівельник, 1986. – Т. 4 : Сумская область. Тернопольская область. Харьковская область. Херсонская область. Хмельницкая область. Черкасская область. Черниговская область. Черновицкая область. – С. 46 : ил.
3. Борщів // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 122. – Бібліогр. в кінці ст.
4. Борщів // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 17.
5. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл. – Бібліогр.: с. 282.
6. Кононюк О.К. Борщів / О. К. Кононюк // Історія міст і сіл Української РСР / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: С. П. Нечай [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1973. – В 26 т. : Тернопільська область. – С. 129-139 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
7. Пасічник М.І. Борщів / М. І. Пасічник // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. – К. : Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України, 2004. – Т. 3 : Біо-Бя. – С. 380 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.