Місто Шумськ Тернопільської області – районний центр, розташований на р. Вілії (притока Горині, басейн Дніпра) за 89 км від обласного центру м. Тернополя та 346 км від м. Києва. Відповідно до останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців становила 5 010 осіб. За одним переказом, назва походить від прізвища боярина Шум, який першим заселив цю місцевість. За другим – місто так назване через шум дрімучих лісів, що колись оточували його. За третім, назва виникла через бурхливий водоспад на р. Вілії, який знаходиться неподалік і його шум чути на віддалі кілометра.
Перша письмова згадка про Шумськ датується 1149 р. У 1150 р. внаслідок міжусобної боротьби в Київській Русі князь Володимирко захопив містечко. З 1157 р. воно стало одним з невеликих удільних князівств Володимиро-Волинського князівства. У 1170 р. перейшло під владу дорогобузького князя, а з 1208 р. – луцького князя.
У ХІІ-ХІІІ ст. Шумськ – одне з великих волинських міст. Місто обнесене валами. Населення займалося орним землеробством, а також скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом, ремеслами. У ХІІІ ст. споруджено замок.
У 1241 р. монголо-татарські орди спалили місто. У найближчі роки напади повторювалися.
У середині XIV ст. місто захопили литовські князі. На початку XV ст. місто втратило значення адміністративного й економічного центру і перейшло під владу окремих феодалів.
У 1513 р. литовський князь віддав Шумськ у володіння боярину Івану Богушу. Після його смерті у 1527 р. сини та онуки поділили місто на дві частини: власне, Шумськ із замком і Пігаси, що розташовані на лівому березі р. Вілії. У 1580 р. Пігаси виділилися в самостійний населений пункт – Рохманів.
Після укладання Люблінської унії 1569 р. Шумськ відійшов під владу Польщі. У XVII ст. його власником став волинський воєвода М. Малинський.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. місцеві мешканці підтримували повстанців.
У другій половині XVII ст. місто залишалося під владою Польщі та зазнавало неодноразових нападів турецько-татарських орд.
У 1637 р. тут засновано василіанський уніатський монастир, якому передали колишню православну церкву, що існувала із XIV ст. У 1676 р. монастир переходить до францисканців.
У 1793 р. Шумськ входить до складу Кременецького повіту Волинського намісництва (від 1797 р. – губернії) Російської імперії. У 1861 р. тут мешкало 1 642 особи. Переважна більшість населення займалася сільським господарством. У 1848 р. в місті засновано спиртовий завод.
У 1868 р. у Шумську працювали винокурний, цегельний, пивоварний, 3 шкіряні заводи, 2 ткацькі фабрики.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у селищі неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у другій половині вересня 1920 р. Шумськом заволоділи польські війська.
У вересні 1939 р. селище увійшло до складу УРСР. У січні 1940 р. Шумськ став центром району.
У 1940 р. тут працювали підприємства для розробки торфу, лісу, добування вапняку, 2 млини.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 3 липня 1941 р. до 5 березня 1944 р. Під час окупації на території міста діяли партизанські загони.
У другій половині 1944 р. почали працювали цегельня, хлібопекарня, млин, маслозавод, промкомбінат, кілька майстерень, електростанція, МТС. Діяли бібліотека, клуб тощо.
У 1965 р. на базі промкомбінату створено фабрику культурно-побутових товарів. У 1966 р. введено в експлуатацію торфопідприємство.
У 1970-х рр. у Шумську діяли районний Будинок культури, кінотеатр тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали комбікормовий, торфобрикетний, цегельний, маслоробний, хлібний заводи, фабрика «Вілія». Діяв історико-краєзнавчий музей.
Поблизу Шумська виявлено поселення черняхівської культури, на його околицях – давньоруське городище.
