Місто Скалат Тернопільської області – місто Підволочиського району, розташоване на р. Гнилій (притока Збруча, басейн Дністра) за 24 км від районного центру м. Підволочиська, 29 км від обласного центру м. Тернополя та 391 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 4042 особи.
Назву міста виводять від слова «скала», що ним тут позначають три скелі, які лежать на південно-західних схилах Медоборів, біля підніжжя яких стоїть місто.Вперше в документальних джерелах Скалат згадується в 1564 р. Тоді місто входило до складу Теребовлянського повіту Руського воєводства. У 1600 р. Склат вважався містом. Основним заняттям населення було землеробство.
У 1630 р. у місті споруджено замок, а в 1632 р. засновано римсько-католицьку парафію.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці міста підтримували козацькі війська. Зокрема, місцеве населення допомогло українським військам заволодіти Скалатським замком. Під час боїв замок було зруйновано.
У 1672 р. внаслідок нападу турецько-татарських війська місто було зруйноване. Зазнавало воно і від міжусобних воєн.
У 1772 р. Скалат переходить під владу Австрії, у 1810 р. – у складі Тернопільського краю перейшов Російської імперії. Проте в 1815 р. повернувся до складу Австрії.
У 1817 р. у місті збудовано фабрику для переробки тютюну. У середині ХІХ ст. створено два фільварки.
У другій половині ХІХ ст. основним заняттям населення було землеробство.
У 1867 р. Скалат став повітовим центром. Тут було 563 муровані будинки, решта – селянські хати з глини. У цей час місто було відоме гончарними виробами і художньою керамікою.
У 1897 р. через від Скалата було прокладено залізницю до Тернополя, що сприяло розвитку міста.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. тут почали працювати винокурний, пивоварний, цегельний і гіпсовий заводи, водяний і паровий млини. Станом на 1910 р. кількість населення становила 6228 осіб.У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у вересні 1920 р. Скалат захопили польські війська.
В середині вересня 1939 р. селище відійшло до складу УРСР. У січні 1940 р. Скалат віднесено до категорії міст, він став центром району (до 1962 р., потім – у складі Підволочиського району).
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 7 липня 1941 р. до 22 березня 1944 р. Під час окупації на території міста та району діяли партизанські загони.
До кінця 1944 р. у Скалаті вже працювали промислові артілі, підприємства громадського харчування, торгівлі.
У 1945 р. тут почав діяти харчокомбінат, який у 1963 р. реконструйовано й розширено, перетворено на хлібокомбінат.
У 1947 р. створено промисловий комбінат з меблевим, черепичним, кахельним і вапняним цехами, шевська й кравецька майстерні.
У 1950 р. місто електрифіковано.
У 1961 р. на базі Колодіївської ремонтно-тракторної станції створено Скалатське відділення Підволочиського районного об’єднання «Сільгосптехніки».
У 1971 р. введено в експлуатацію комбікормовий завод.
У 1970-х рр. у Скалаті діяли міський і колгоспний будинки культури, 2 кінотеатри, 2 бібліотеки тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали комбінат хлібопродуктів, комбікормовий завод, фабрика побутової хімії «Лотос», цехи Тернопільського заводу «Оріон», безалкогольних напоїв, меблевий, лісництво. Діяв музей історії партизанської і військової слави міста.
Список використаної літератури:
1. Вечерський В.В. Фортеці й замки України / В. В. Вечерський ; відп. за вип. О. М. Сердюк ; М-во культури і туризму України, Держ. служба з питань нац. культ. спадщини, НДІ пам’яткоохорон. дослідж. – К. : [б. в.], 2011. – 663 с. : іл.
2. Гоговач Ф.В. Скалат / Ф. В. Гоговач, А. Д. Дереш // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: С. П. Нечай [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1973. – Тернопільська область. – С. 461-471 : іл.
3. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
4. Скалат // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 195.
5. Скалат // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 93.
6. Скалат, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Гос. ком. Укр. ССР по делам стр-ва, Укр. спец. науч.-реставрац. проект. ин-т, Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспект. проблем Совет. архитектуры в г. Киеве. – К. : Будівельник, 1986. – Т. 4. – С. 81-82 : ил.