Місто Зборів Тернопільської області – районний центр, розташований на р. Стрипі (притока Дністра) за 39 км від обласного центру м. Тернополя та 441 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 7339 осіб.
За однією версією, назва походить від слів «збор», «забор» у значенні «огрожа, укріплення». За іншою версією, топонім походить від особового імені Збор, Забор. За народним переказом, тут у давнину було місто Верхостав, зруйноване татарами. Коли орди відійшли, уцілілі мешканці почали збиратися до рідного поселення. Цей «збір» людей і був підставою до виникнення назви нового поселення.
Перші письмові згадки про Зборів зустрічаються в документах XV ст. Тоді містечко належало магнатам Зборовським, недовго – Вишневецьким, а з 1624 р. перейшло у власність Я. Собеського.
На початку XVI ст. Мартин Зборовський збудував у Зборові мурований оборонний двір.У XVI – на початку XVІI ст. основним заняттям мешканців було землеробство.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці підтримували війська Б. Хмельницького. 5-6 (15-16) серпня 1649 р. під Зборовом відбулася одна з визначальних битв між козацькими й польськими військами. Внаслідок зради кримського хана Іслама-Гірея ІІІ Б. Хмельницький змушений був укласти невигідний для України Зборівський договір. За цим документом, він зняв облогу Зборова.
У 1650 р. у Зборові почала діяти папірня (закрита в 1884 р.).
У 1667 р. місто зазнало нападу татарів і було майже повністю зруйноване. Інших нападів місто зазнало в 1672, 1675, 1688 рр.
У 1689 р. Зборову надане магдебурзьке право.
На початку XVIII ст. ремісники змогли об’єднуватися в цехи. Найбільшим у місті був кушнірсько-кравецький цех (з 1727 р.). Діяв також водяний млин.
У 1772 р. Зборів відійшов під владу Австрії. Протягом 1810-1815 рр. – прикордонне місто Австрійської імперії.
У 1824 р. відбулася пожежа, внаслідок якої місто спустіло. У 1830 р. тут нараховувалося 12 мурованих будинків.
У 1882 р. у місті засновано кредитне товариство.
У 1884 р. у Зборові працювало вісім різників, п’ять ковалів, два ткачі, швець, стельмах, пекар, мотузник. Поширеним було ткацтво й килимарство. В орнаментах переважали геометричні фігури малинових і синіх кольорів. Розвивалася й торгівля.
Наприкінці ХІХ ст. у місті мешкало 4 069 чоловік і було 598 будинків.
У 1906 р. у Зборові діяла суконна фабрика, млин і кар’єр з видобутку гравію.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у Зборові неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у вересні 1920 р. Зборів захопили польські війська.
У 1930 р. у місті працювали три млини, чотири цегельні, напівкустарні фабрики оцту, содової води й горілчаних виробів.
У другій половині вересня 1939 р. місто у складі Західної України увійшло до УРСР. У 1940 р. Зборів став районним центром однойменного району.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 2 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р.
У 1944 р. було відновлено роботу хлібопекарні, а в 1945 р. почали працювати промкомбінат і маслозавод.У 1952-1954 рр. стали до ладу цехи райспоживспілки – бондарний, безалкогольних напоїв і булочних виробів. У 1960-1962 рр. почали працювати побутовий комбінат і цегельний завод. У 1972 р. споруджено ще один цегельний завод.
У 1970-х рр. у Зборові діяли Будинок культури, широкоформатний кінотеатр, чотири бібліотеки тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали плодоовочевий комбінат, дві цегельні, хлібозавод, заводоуправління будівельних матеріалів.
На початку ХХІ ст. у Зборові працював цегельний завод. Діяли Будинок культури, 2 бібліотеки, музей «Зборівська битва» тощо.
На околицях Зборова виявлені залишки стоянки доби пізнього палеоліту.
Список використаної літератури:
1. Ельгорт Б. Тернопільщина : путівник / Б. Ельгорт, С. Нечай, М. Приходько. – Львів : Каменяр, 1968. – 190 с. : іл. – (Вивчай рідний край).
2. Зборів // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 40.
3. Зборів // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 42.
4. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл. – Бібліогр.: с. 282.
5. Лановик Б.Д. Зборів / Б. Д. Лановик, Б. Й. Мудрий, Є. М. Сосновський // Історія міст і сіл Української РСР / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: С. П. Нечай [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1973. – В 26 т. : Тернопільська область. – С. 318-328 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
6. Січинський В. Зборів / В. Січинський. – [Б. м.] : Вид-во Ю. Тищенка, [19–]. – 23 с. : іл. – (Пізнай свій край).
7. Франчук Я.Я. Зборів / Я. Я. Франчук // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. – К. : Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України, 2010. – Т. 10 : З-Зор. – С. 425-426 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.