Місто Бершадь Вінницької області – районний центр, розташований на р. Дохні (притока Південного Бугу) за 139 км від обласного центру м. Вінниці та 278 км від м. Києва. За останнім Всеукраїнським переписом населення (2001) кількість його мешканців становила 13 179 осіб.
У документах Бершадь вперше згадується в 1459 р. як фортеця на південному кордоні Великого князівства Литовського, що була важливим форпостом у боротьбі проти турків і татар. Місто належало князям Збаразьким, згодом – Пясковським і Мошинським.
Деякі дослідники зараховують назву до тюркизмів. За одним переказом, вона походить від слова «брег» – «охорона», за іншим – від татарського «береш» – «битва». Також існує легенда про доньку воєводи Бершада, яка очолила захист міста від татар.
Виникнення козацтва посилило оборонне значення Бершаді. У першій половині XVI ст. тут збиралися втікачі з Поділля й Волині, створюючи козацькі загони.
На початку XVII ст. у містечку мешкало 1 650 жителів.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. у Бершаді створено загін (сотню) на чолі з Трифоном, який приєднався до Уманського полку. У 1648 р. Бершадь стала сотенним містечком Уманського полку. У 1660 р. вона мала укріплення з мурів і земляних валів.
Після укладання Андрусівського перемир”я Бершадь відійшла до Польщі. Протягом 1672-1699 рр. містечко належало туркам. Наприкінці XVII ст. містом знову заволоділа Польща.
Після другого поділу Польщі (1793 р.) Бершадь відійшла до Російської імперії і була центром округу в Брацлавському намісництві Подільської губернії. Від 1797 р. – повітове містечко, від 1804 р. – містечко Ольгопільського повіту.
У 1823 р. тут працювали суконна й полотняна мануфактури.
У 1827 р. в містечку збудовано цукроварню (у 1873 р. на її місці зведено Бершадський цукровий завод). У 1851 р. введено в експлуатацію винокурню. У Бершаді в цей час працювали 3 млини, тютюнова й макаронна фабрики, пивоварний і шкіряний заводи, друкарня.
У 1869 р. в містечку нараховувалося 900 дворів, а кількість мешканців становила 6 776 осіб.
На початку ХХ ст. у Бершаді працювали цукрозавод, спиртовий та шкіряний заводи, артілі металістів, ковалів, столярів, шевців, кравців.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. У травні 1920 р. внаслідок воєнних дій у Бершаді встановлено радянську владу.
Протягом 1920-х рр. реконструйовано цукровий завод, відбудовано і розширено цукровий і шкіряний заводи.
У 1922 р. Бершадь стала центром Ольгопільського повіту.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 29 липня 1941 р. до 14 березня 1944 р. Під час окупації у Бершаді діяли підпільні групи й партизанські загони.
У повоєнні роки відбудовано цукровий і спиртовий заводи (останній згодом перетворено на комбінат).
У 1966 р. Бершаді надано статус міста.
У 1970-х рр. у місті діяли 4 бібліотеки, 3 міські клуби, 2 кінотеатри тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Бершаді працювали підприємства машинобудівної (заводи металовиробів та електротехнічний), харчової (цукровий, молококонсервний, спиртовий комбінати, комбінат хлібопродуктів, пивоварний завод і завод продтоварів), легкої (швейна фабрика) та деревообробної (меблева фабрика) промисловості. Діяв краєзнавчий музей.
На початку ХХІ ст. в місті працювали завод продтоварів, пивоварний і хлібопродуктовий комбінати, спиртовий та електротехнічний заводи, друкарня, держлісгосп, будівельні й транспортні організації, підприємства комунального господарства. Діяли районний будинок культури, Будинок дитячої творчості, 3 клуби, кінотеатр, районна бібліотека з філіями, краєзнавчий музей тощо.
