Місто Липовець Вінницької області – районний центр, розташований на р. Соб (притока Південного Бугу) за 44 км від обласного центру м. Вінниці та 200 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 9300 осіб. За одним переказом, там, де нині розташоване селище, був збірний пункт татарської орди, відомої під назвою татарських липанів. Можливо, звідси й пішла назва Липовець. Є також переказ, що назва постала завдяки липовому лісу, де люди ховалися від татар. Житла вони споруджували з лип.
Згідно з документом 1545 р., Липовець виник у XIV ст. У час нападів турецько-татарських орд населення Липовця споруджувало оборонні вали та підземні ходи. У ХІХ ст. були помітні їхні залишки.
Протягом XVI ст. на ці території тікали селян з Подільського воєводства, Галичини, Волині, Київщини.
Після Люблінської унії 1569 р. містечко належало Польщі та входило до володінь князів Острозьких.
На початку XVII ст. власник міста Януш Острозький збудував тут замок, оточений подвійними валами й ровами, щоб захистити Липовець від нападів татарських військ. Очевидно, у цей час Липовець отримав магдебурзьке право.
У 1629 р. існували міста Старий і Новий Липовець.
Після смерті Я. Острозького його маєтки перейшли у власність князів Заславьких, а Липовець відбувся процес з В. Ободенським.
Під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. у місті утворено козацьку сотню, що входила до Кальницького (з кінця 1670-х рр. – Брацлавського) полку. Навколоміста споруджено окремі укріплення.
У 1653 р. Липовець, Погребище та інші міста Брацлавщини спустошив С. Чарнецький. Після смерті останнього з князів Заславських, Липовець і вся Острозька ординація перейшли до князів Любомирських, а згодом – до князів Сангушків.
У 1775 р. містечко купили Голавінський і Струтинський. На той час у Липовці було 250 дворів. Наприкінці ХІХ ст. воно належало Рогозинському і Здзеховському.
Після другого поділу Польщі в 1793 р. Правобережну України захопила Російська імперія. Липовець став центром округу Брацлавського намісництва, з 1797 р. – повітовим містом Київської губернії.
У 1870-1880 рр. у містечку працювали чотири млини, тютюнова фабрика, винокурний, цегельний, пиво-медоварний заводи. Наприкінці ХІХ ст. діяв паровий млин, 11 кузень, три підприємства штучних мінеральних вод, ливарно-слюсарна майстерня, два цегельні заводи.
У 1890 р. за 13 км від Липовця розпочалося будівництво залізниці від Козятина на Христинівку. У 1897 р. кількість мешканців містечка становила 8658 осіб.
У роки Першої світової (1914-1918 рр.) і Громадянської (1918-1920 рр.) воєн у містечку неодноразово змінювалася влада. У червні 1920 р. у Липовці встановлено радянську владу.
У 1920-х рр. у містечку працювали механічна майстерня із чавуноливарним цехом, пивоварний завод, діяла електростанція.
У 1925 р. Липовцю надано статус селища міського типу.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 23 липня 1941 р. до 13 березня 1944 р. Під час окупації на території району діяв партизанський загін, Липовець був центром «підпільного ядра».
У 1970-х рр. у Липовці працювали ремонтний завод, харчовий і побутовий комбінати, районне об’єднання «Сільгосптехніки», міжколгоспна шляхова й будівельна організації, 2 цегельні заводи. Працювали Будинок культури, 6 бібліотек тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Липовці діяв дослідний завод Всесоюзного науково-виробничого об’єднання «Ремдеталь», молокозавод, завод продовольчих товарів, хлібний і цегельний заводи, районне підприємство «Агромаш», міжколгоспне сільськогосподарське підприємство з виробництва свинини та комбікормів.
Список використаної літератури:
1. Вінничина туристична : краєзн. довід. / Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. обл. універс. наук. б-ка ім. К. А.Тімірязєва ; упоряд. О. Кізян. – Вінниця : ДП «ДКФ», 2009. – 432 с.
2. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
3. Липовець // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 267.
4. Липовець // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 61-62.
5. Липовець // Український радянський енциклопедичний словник. В 3 т. / редкол.: М. П. Бажан (голов. ред.) [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1967. – Т. 2. – С. 330.
6. Пам”ятні місця Вінничини : путівник / Н. С. Квєтний [та ін.] ; під ред. А. Ф. Олійник. – 2-ге доповн. вид. – Одеса : Маяк, 1968. – 127 с. : іл.