У 2013 р. виповнюється 630 років від заснування м. Шаргорода Вінницької області. Нині це районний центр, розташований на р. Мурашці (притока Мурафи, басейн Дністра) за 75 км від обласного центру м. Вінниці та 303 км від м. Києва. Останній Всеукраїнський перепис населення (2001) зафіксував кількість населення міста – 6 923 особи.
У різний час сучасний Шаргород мав різні назви: Княже, Княжа Лука, Комарівка, Карачаєве, Кучук-Стамбул. У 1579 р. поселення ввійшло до володінь канцлера Яна Замойського, який побудував тут костел на честь католицького святого Флоріана Шарого (Сірого), покровителя роду Замойський. Після цього замок і містечко дістали назву Шаргород.
Перше ж поселення на території сучасного Шаргорода, назване Княжою Лукою, у 1383 р. заснував В. Карачевський на підставі грамоти великого князя Вітовта. Згодом поселення знищили татари.
У 1497 р. Княжа Лука вже згадується як Карачева Пустинь. У 1500 р. Я. Голенищович переписав своє володіння Карачеве на внука Микиту, що підтвердив великий князь Олександр. А в 1579 р. король надав ці землі Я. Замойському та дозволив йому заснувати м. Шаргород, укріпити його для захисту від татарських нападів і на 20 років звільнив поселенців від усіх податків і повинностей. Наприкінці XVI ст. магнати Замойські збудували в Шаргороді костел, оточивши його стіною й ровами.
Як випливає з привілею Сигізмунда ІІІ на магдебургію (1588 р.), містечко засноване в 1584 р.
У 1589 р. у містечку споруджено будівлю для синагоги, що збережена донині та є пам’яткою архітектури.
У 1640-х рр. Шаргород був міцною фортецею і посідав значне місце в охороні південних кордонів від нападів кримських татар.
Під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Шаргород належав до Брацлавського полку. За Зборівським договором влада у Брацлавському воєводстві залишалася за козаками, проте польська шляхта отримала право повернутися до своїх маєтків.
За умовами Андрусівського перемир’я (1667) Шаргород відійшов до складу Польщі. Протягом 1672-1699 рр. містечко, перейменоване на Кучук-Стамбул (Малий Стамбул), входило до складу Османської імперії. Від 1699 р. – у складі Польщі.
Протягом XVIII-ХІХ ст. у Шаргороді зведено комплекс споруд Миколаївського монастиря (нині це пам’ятка архітектури).
У 1825 р. відкрито суконну вотчинну мануфактуру. У 1845 р. в Шаргороді працювали свічковий, тютюновий і цегельний заводи, 2 млини. На початку 1880-х рр. тут відкрито гуральню, пивоварний завод, 3 млини, 2 шкіряні заводи.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у містечку неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій навесні 1920 р. в Шаргороді встановлено радянську владу.
У 1923 р. Шаргород став районним центром. Кількість мешканців на той час становила 2 450 осіб.
У 1930 р. створено машинно-тракторну станцію.
У роки Другої світової війни містечко було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 22 липня 1941 р. до 20 березня 1944 р. Під час окупації на території Шаргорода було влаштовано гетто. Тут же діяли підпільні організації.
У 1970-х рр. у Шаргороді працювали районне об’єднання «Сільгосптехніки», «Міжколгоспбуд», харчокомбінат, маслозавод. Діяли Будинок культури, районна бібліотека для дорослих, бібліотека для дітей та юнацтва тощо.
Наприкінці ХХ ст. в місті працювали маслоробний завод, завод продовольчих товарів, комбінат кооперативної промисловості, міжгосподарське підприємство з виробництва продукції тваринництва, лісництво.
