Місто Устилуг Волинської області – місто Володимир-Волинського району, розташоване на р. Західному Бузі, в гирлі його притоки Луги за 90 км від обласного центру м. Луцька та 480 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 2276 осіб.
Назване за найменуванням притоки Західного Бугу – р. Луги, в гирлі якої воно стоїть. На думку дослідників, слово «луг» – «поросла лісом, кущами, очеретом низина, по якій простяглася річка».
Перша згадка про місто датується 1150 р. Тоді великий князь київський Ізяслав Мстиславич під час міжусобної боротьби послав в Устилуг «на покорм» своїх союзників-угорців. Пізніше місто згадується в документах як Устилогов (1545 р.), Усчилуг (1576 р.), Усцилуг (1577 р.), Ружиямполь (польська назва, 1765 р.). Остання назва не прижилася і місто з кінця ХVIII ст. почало називатися Устилугом. Виник давній Устилуг як портове місто – звідси товари по річках Західному Бугу і Віслі йшли в Балтійське море.
Наприкінці ХІІ ст., після розпаду Київської Русі, Устилуг входив до складу Володимир-Волинського, а на початку ХІІІ ст. – Галицько-Волинського князівства. Місто було одним із центрів торгівлі хлібом на Волині.
У 1240 р. орди хана Батия зруйнували місто, про що свідчить велика кількість знайденого на території городища деревного вугілля та попелу.
Всередині XIV ст. Устилуг захопили литовські феодали.
Після укладання Люблінської унії (1569 р.) місто опинилося під владою Польщі. У 1545 р. воно належало Я. Крупському, у 1577 р. – хелмському каштеляну М. Лисаковському, в XVII ст. – княгині Вишневецькій, у XVIII ст. – князям Любомирським.
Протягом XV-XVI ст. Устилуг був значним центром торгівлі зерном на північному заході Волині.
Мешканці міста брали активну участь у Національно-визвольній війні 1648-1654 рр.
У грудні 1653 р. місто зазнало нападу кримських татар.
У другій половині XVII ст. Устилугом заволоділа Польща.
На початку XVIII ст. тут засновано монастир католицького чернечого ордену капуцинів.
У 1747 р. в Устилузі збудовано костел (нині збереглися руїни).
Після третього поділу Польщі (1795 р.) місто увійшло до складу Російської імперії.
На початку ХІХ ст. в Устилузі відкрито міське училище з польською мовою викладання.
У середині ХІХ ст. основними заняттями населення були сільське господарство, ремесло й торгівля, зокрема з 1845 р. тут діяли два невеликі шкіряні заводи.
У 1875 р. почало працювати парафіяльне училище.
На початку ХХ ст. у місті працювали спиртоочисний і винокурний заводи, два водяні млини.
У роки Першої світової війни Устилугом у різний час володіли австро-німецькі, білопольські, радянські війська. З вересня 1920 р. місто відійшло до складу Польщі.
У 1939 р. Устилуг відійшов до складу УРСР і з січня 1940 р. районним став центром.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 22 червня 1941 р. до 20 липня 1944 р. Під час окупації на території міста діяли підпільні групи, у районі – партизанський загін.
У квітні 1945 р. в Устилузі створено колгосп «Червона Зірка», який у 1951 р. був об’єднаний з колгоспами сіл Тростянки і Пархоменкового (у 1954 р. перейменований на «Радянську Україну»). У 1959 р. до «Радянської України» увійшов колгосп «Перемога» (с. Залужжя), а в 1961 р. – колгосп «40-річчя Жовтня» (с. Хотячів).
У 1960-х рр. у місті працювала Устилузька лукомеліоративна станція, діяли Будинок культури, школа, машинно-тракторний парк тощо.
Наприкінці ХХ ст. в Устилузі працювали цукровий і хлібний заводи, цех Володимир-Волинської швейної фабрики, лісгоспзаг. Діяли музей прикордонної слави та меморіальний музей композитора І. Ф. Стравинського.
На території міста виявлено поселення епохи міді (ІІІ тисячоліття до н.е.). За часів Київської Русі (ІХ-ХІІ ст. н.е.) на тому ж місті було укріплене городище, неподалік від нього – могильник з 29 курганів. Три з них були в 1897 р. розкопані археологом М. Ф. Біляшевським.
Список використаної літератури:
1. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
2. Михайлюк О.Г. Устилуг / О. Г. Михайлюк, М. В. Рекунович // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: І. С. Клімаш [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1970. – Волинська область. – С. 141-152 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
3. Устилуг // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 334.
4. Устилуг // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 104.
5. Устилуг // Універсальний словник-енциклопедія: УСЕ / голова ред. ради М. Попович ; іл. Л. Продакшн. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К. : Всеувито : Новий друк, 2003. – С. 1269.