Місто Оріхів Запорізької області

Місто Оріхів Запорізької області (до 1801 р. Оріхова Балка (Оріхове)) – місто обласного значення, районний центр Оріхівського району, розташоване на р. Конка (притока Дніпра) за 66 км від обласного центру м. Запоріжжя. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001 р.), кількість його мешканців становила 17 986 осіб. Існує кілька версій щодо походження назви міста Оріхова. За однією з них, поселення було назване за іменем балки, в якій росло багато земляних горіхів. За іншою – назва виникла від власного імені або прізвища. За легендою, місто було назване Катериною II, оскільки вона на цьому місці розсипала горіхи.
У часи Запорізької Січі на території міста козаком Лиском було побудовано зимівник, а наприкінці XVIII ст. селяни-втікачі та козаки заснували декілька поселень.
Так у 1783 р. виникло поселення Оріхів. У 1787 р. сюди переселилася велика кількість селян з Полтавщини.
У 1799 р. до Оріхового було перенесено центр Маріупольського повіту. На початку 1801 р. село отримало статус міста і було перейменоване на Оріхів.
У 1804 р. Оріхів став центром Мелітопольського повіту Таврійської губернії. Почала діяти канцелярія городничого, повітовий та нижчий земський суди, казначейство. У містечку чотири рази на рік відбувалися ярмарки.
У 1842 р. Оріхів постраждав від пожежі і його було переведено до розряду заштатних містечок новоствореного Бердянського повіту.
У 1844 р. місто знову постраждало від пожежі.
У 70-х рр. ХІХ ст. Оріхів втрачає значення важливого торгівельного пункту.
У 1902 р. через місто пройшла Катерининська залізниця.
У 1918 р. у місті встановлено радянську владу.
У 1943 р. Оріхів був визволений від фашистських загарбників.
На території міста знайдено знаряддя праці доби бронзи (І тис. до н.е.).
На початку ХХІ ст. в Оріхові працювали завод будівельних конструкцій, кар’єр формоматеріалів, хлібокомбінат.
У Оріхові є пам’ятки архітектури ХІХ – початку ХХ ст.: садиба купця Генріха Янцена, де зараз розташована міська рада, будинок районного краєзнавчого музею (1893), будинки колишньої жіночої гімназії, поштової станції, будинок колишньої земської управи і жандармерії.