Місто Василівка Запорізької області

Місто Василівка Запорізької області – районний центр, розташований на березі Каховського водосховища за 58 км від обласного центру м. Запоріжжя. За даними Держкомстату України, станом на 1 січня 2012 р. у місті мешкало 14 059 осіб. У 1775 р., внаслідок ліквідації Запорізької Січі, розпочався процес розподілу Запорізьких земель у власність поміщикам. 27 липня 1783 р. правитель канцелярії Г. Потьомкінка Василь Попов отримав право власності на 43 тисячі десятин землі, які були розмежовані. За його іменем названа новостворена слобода – Василівка.
Зі своїх маєтків на Катеринославщині, Чернігівщині та Полтавщині В. Попов переселяє у Василівку значну кількість кріпаків, кілька кріпацьких родин, куплених у Курській губернії.
З 1791 р. розпочалася активна забудова слободи. У 1799 р. тут оселився власник садиби В. Попов.
У 1820-1830-х рр. поміщик збудував тут цегельний і винокурний заводи, завод з випалювання вапна.
У 1831 р. Василівці надано статус містечка, тут містилася головна контора управління всіма маєтками В. Попова.
У 1874 р. через містечко прокладено Лозово-Севастопольську залізну дорогу, що сприяло збільшенню товарообігу через Василівку.
У 1886 р. в містечку мешкало 1 910 осіб. Діяли церква, синагога, лікарня, завод сельтерської води, спиртовий склад тощо.
У 1903 р. у Василівці почала працювати бібліотека.
У січні 1918 р. внаслідок воєнних дій Громадянської війни в містечку встановлено радянську владу.
У роки Другої світової війни містечко було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 5 жовтня 1941 р. до 26 жовтня 1941 р.
Після закінчення війни у Василівці відновлювали роботу промислові підприємства. Зокрема, введено в експлуатацію маслобійню, частково маслозавод, електростанцію, друкарню, паровий вітряк тощо.
У 1945 р. Василівці надано статус селища міського типу.
У 1950-х рр. в селищі активно розвивається промислове виробництво. На території колишньої машинно-тракторної станції було створено об’єднання райсільгосптехніки. При об’єднанні зведено ремонтні цехи, автопідприємство, різноманітні служби, в тому числі служба обслуговування машинно-тракторного парку.
У 1954 р. Василівці надано статус міста районного підпорядкування.
У 1964 р. тут почала працювати взуттєва фабрика, у 1973 р. – авторемонтний завод.
Наприкінці ХХ ст. у місті діяли хлібокомбінат з макаронною фабрикою, маслозавод, вапняковий завод, міськрайпобуткомбінат. Функціонували 2 будинки культури, кінотеатри, народний музей.
Нині у Василівці знаходиться історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» із замком, збудованим у 1884 р. (автор проекту – архітектор О. Агеєнко).
На околицях міста, біля підніжжя Лисої гори, виявлено могильник доби неоліту (V тисячоліття до н. е.) з понад 30 похованнями. Поряд з могильником знайдено рештки поселення доби пізньої бронзи (І тисячоліття до н. е.).