Місто Овруч (Вручай) Житомирської області – місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Горинь (прит. Ужу, бас. Дніпра) за 125 км від обласного центру м. Житомира та 189 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 16896 осіб. Назва міста виводять від старословєянського «вьрити» – «вирувати», «кіпіти».
Вперше місто згадується у 977 р. під назвою Вручай. Наприкінці Х ст. Вручай був центром древлянської землі.
На початку XIV ст. місто входило до Галицько-Волинського князівства.
У 1399 р. Овруч був зруйнований ханом Едигеєм. Після відбудови у 1470 р. місто стало центром староства.
Після Люблінської унії 1569 р. місто відійшло до Польщі і стало повітовим містечком у складі Київського воєводства.У 1641 р. Овручу надано магдебурзьке право.
Під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Овруч став сотенним містечком Київського полку.
Після Андрусівського перемир’я 1667 р. Овруч знову опиняється під владою Польщі.
У 1794 р. місто увійшло до складу Російської імперії, з 1797 р. – у складі Волинської губернії.
На початку ХХ ст. місто перейшло до радянської влади.
Наприкінці ХХІ ст. у Овручі працювали промислові підприємства: консервний, молочноконсервний, комбікормовий, льонооброблювальний заводи, завод залізобетонних виробів.
Видатною архітектурною пам’яткою є храм Святого Василія (1190 р.). У першій половині ХІХ ст. храм остаточно зруйнували й відбудували на початку ХХ ст. Також
пам’яткою є жіночий Свято-Василівський монастир, збудований на початку ХХ ст. (архітектор В. Максимов). У 1993 р. було відбудовано Преображенський кафедральний собор, який був зруйнований у радянські часи. У місті є пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення – Овруцький та Шкільний парки.
На замковій горі виявлено неолітичне поселення V-IV тис. до н.е., знайдено крем’яні знаряддя праці доби бронзи (ІІ тис. до н.е.).
Список використаної літератури:
1. Бондаренко С.Д. Овруч / С. Д. Бондаренко, Л. В. Довжик, Б. Л. Копейко // Історія міст і сіл Української РСР. У 26 т. / Ін-т історії АН УРСР, Голов. ред. УРЕ АН УРСР. – К. : УРЕ, 1973. – Житомирська область. – С. 492-505 : іл.
2. Дорофієнко І. Церква св. Василія в Овручі : з історії реконструкції та реставрації / І. Дорофієнко, С. Халепа // Теорія та історія архітектури і містобудування / Держ. НДІ теорії та історії архітектури і містобудування. – К. : НДІТІАМ, 1999. – Вип. 4. – С. 84-89. – Бібліогр. в кінці ст.
3. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
4. Овруч // Визначні місця України / упоряд.: Д. І. Гнатюк, Б. І. Силін ; редкол.: І. О. Ігнаткін [та ін.]. – К. : Держполітвидав УРСР, 1958. – С. 208-209.
5. Овруч // Географічна енциклопедія України. У 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 441 : іл.
6. Овруч // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 75.