Кожного року в дев’яту п’ятницю після Великодня в с. ПляшеваРівненської обл. збираються люди, щоб віддати шану загиблим козакам у битві 1651 року під проводом Богдана Хмельницького [1, с. 33].
Місцем вшанування пам’яті українських героїв є Національний історико-культурний заповідник «Поле Берестецької битви».
Ідея створення цього (такого)місця належить архімандриту Почаївської лаври Віталію (Максименку) [7, с. 204]. У 1908 р. настоятель розгорнув широку громадську кампанію з увічнення пам’яті загиблих. Першим кроком було встановлення великого дубового хреста на одному із козацьких поховань [1, c. 35]. Далі почалося поступове створення Національного історико-культурного заповідника «Поле Берестецької битви».
Архітектурні пам’ятки заповідника являють собою окремі будівлі та споруди, які разом з природним оточенням утворюють величний архітектурний ансамбль – меморіал «Козацькі могили» на острові Журавлиха [8, с. 18].
Меморіальний ансамбль «Козацькі могили» створено у вигляді фортифікованого двору з підземним ходом між двома церквами, мурами та штучними ровами [3, с. 27].
Комплекс меморіалу включає в себе Георгіївську церкву, підземну церкву Параскеви-П’ятниці, Михайлівську церкву, острів Гайок (місце загибелі 300 повстанців), Козакову яму (місце загибелі козака Нечая), козацькі переправи, Попів горб, ставку гетьмана Богдана Хмельницького, ставку хана Іслам-Гірея, польські укріплення із ставкою короля Яна Казимира, пам’ятник козакам [1, с. 37].
Яскравою домінантою і композиційно-образним центром оригінального архітектурно-меморіального ансамблю є Георгіївська церква. Проєкт храмового пам”ятника розробив архітектор В. Максимов. Керував будівництвом засновник української школи реставрації В. Леонтович [7, с. 204].
«Саме В. Леонтовичу вдалося переконати громадськість у використанні форм українського бароко ХVІІ–ХVІІІ століть при будівництві споруди. Він ознайомив автора проекту В. Максимова зі зразками цього мистецтва в Києві, Полтаві та Чернігові» [10, с. 50].
Георгіївська церква – цегляна, семибанна, хрестово-купольна в плані, заввишки 28 м, споруджена в пам’ять про героїв, полеглих на тому бойовищі 1651 р., коли козаки стояли на смерть у битві з польським військом. Храм став священним саркофагом для загиблих козаків, останки, яких знайдено під час прокладання залізниці на початку ХХ ст.[9, с. 362]. (Ф_2)
Спорудження Георгіївської церкви тривало в 1910–1914 рр. Храм призначався для щорічних велелюдних урочистих відправ, тож проблему місця архітектор розв”язав несподівано майстерно, створивши іконостас назовні, а церкву – символічно просто неба [7, с. 205].
«Церква зовні нагадує невелику фортецю, завдяки п’яти рівновисоким апсидам, що згруповані навколо єдиного нефу. Головний (західний) фасад завершується бароковим фронтоном з волютами. Неф перекрито зімкнутим склепінням на світлому восьмигранному барабані. Ребристі верхи п’яти апсид та нефу вінчають гостроверхі главки. Наземний об’єм споруди має два яруси, де другий відкривається в неф широкими напівциркулярними арками» [13, с. 49].
Над мистецьким оздобленням храму-усипальні працювали малярі Києво-Печерської лаври під керівництвом І. Їжакевича [8, с. 22]. В архітектурному вирішенні екстерcєру церкви використано мотиви української архітектури ХVІІ–ХVІІІ ст. [2, с. 21]. Створені унікальні розписи самим І. Їжакевичем у формі «козацького бароко» [3, с. 27]. У портальній арці споруди верх стіни займає монументальна картина «Голгофа», виконана художником. Така значна площа малювань на фасаді вражає. Перед цією аркою на рівні цоколю простягнулася паперть, яка дає обрис повного плану церкви, від чого складається враження, ніби тут закладено фундамент майбутньої будівлі. Це надає художньому образу церкви особливої знаковості: вона немов розрубана ворожою шаблею посередині [9, с. 362].
У 1979 р. Георгіївську церкву визнано пам’яткою архітектури ХХ ст. [4, с. 231]. Храм майже зберігся в первісному вигляді до наших часів.
З приміщення храму кілька східців ведуть до підземної церкви Параскеви-П’ятниці, де навпроти іконостасазнаходиться саркофаг, також заповнений кістками жертв Берестецької битви. Живопис вівтаря церкви виконав художник І. Вольський [4, с. 229].
Вдале використання композиційних форм у споруді Георгіївської церкви вражає своєю об’ємно-просторовою композицією. По суті, дві церкви (Георгіївська, яка височить на пагорбі, та підземна Параскеви-П’ятниці) складають одне ціле. Авторський задум полягає в тому, що єдиний об’єм церкви немов би розрізано впоперек по центральному нефу, при цьому вхідну частину занурено під землю (саме вона є церквою Параскеви-П’ятниці). Таке незвичне архітектурне рішення дозволило створити оригінальний головний фасад Георгіївської церкви [7, с. 22].
Підземний перехід від Георгіївської церкви довжиною близько 70 м з’єднується з дерев’яною Михайлівською церквою – унікальним пам’ятником народної сакральної архітектури середини ХVІІ ст. За ініціативи архітектора В. Леонтовича в травні 1912 р. її було перенесено із с. Острів Рівненської обл. для відтворення історичного середовища часів Берестецької битви [10, с. 50].
Михайлівська церква – тризубна, триверха, з ширшим центральним зрубом, відносно двох інших зрубів, що утворює в плані форму пом’якшеного квадрата з прямокутними зрубами бабинця та вівтаря [4 с. 228]. У храмі збереглося чимало пам’яток мистецтва. Зокрема, різьблений дерев’яний, п’ятиярусний іконостас ХVІІ–XVІІІ ст., який неодноразово перемальовували. Деяким іконам по сто і більше літ. Церква частково відреставрована [12, с. 14].
Освячення скиту на «Козацьких могилах» відбулося 25 травня 1912 р. й мало великий розголос [3, с. 25]
З 1920 р. до 1966 р. меморіал перебував у забутті та занедбаному стані. З 1966 р. територію сучасного Національного історико-меморіального заповідника «Козацькі могили» на вимогу громадськості передано до Рівненського краєзнавчого музею. З того часу тут були організовані археологічні роботи під керівництвом професора І. Свєшнікова. Завдяки його зусиллям експозиція музею поповнилася сотнями унікальних пам’яток. Роботи ведуться і до сьогодні [3, c. 25].
У 1967 р. відкрили першу експозицію. Приміщення музею «Козацькі могили» розташоване у двоповерховій цегляній будівлі колишніх келій [5, с. 27].
Тут вміщено експонати про основні етапи історії українського народу: гравюри, портрети, карти, музичні інструменти, речові предмети, скульптури. Родзинкою музею є унікальні археологічні знахідки часів Берестецької битви 1651 р. [11, с. 34].
У 1972 р. відбулася перша професійна реставрація живопису І. Їжакевича, а в 1986 р. був демонтований і реставрований іконостас Михайлівської церкви [4 c. 231].
На честь 340-ї річниці битви під Берестечком було встановлено «Пам’ятник полеглим козакам» (1991, скульптор А. Кущ, архітектор О. Барановський) [1, с. 36].
Заповідник «Козацькі могили» за проєктом споруджено тільки в основному: не збудовано дзвіницю, центральний вхід, мости, немає південного муру, веж. На данний час меморіал розвивається й упорядковується, музейна колекція поповнюється новими експонатами, знайденими при розкопках на місці Берестецької битви. Це дозволяє нам дізнаватися про нові подробиці однієї з найбільших битв в Європі.
Тому створений на початку ХХ сторіччя меморіал «Козацькі могили» можна віднести до найвизначніших пам’ятників архітектури на території України [1, с. 36].
Список використаної літератури :
1. Андрущенко М. Поле козацької слави / М. Андрущенко // Архітектура України. – 1993. – № 1. – С. 33–39 : іл.
2. Бажанова Т. Георгіївська церква на «Козацьких могилах» під Берестечком у контексті спадщини стилю модерн / Т. Бажанова // Пам’ятки України : історія та культура. – 1996. – № 3/4. – С. 21–28 : іл.
3. Битий шлях або Україна, якою ми її любимо : альбом-путівник / О. Гайворонський [та ін.]. – Київ : Дуліби, 2005. – С. 24–27 с. : іл.
4.Борисюк О.Поле Берестецької битви: заходи щодо збереження Михайлівської та Георгіївської церков// Культурна спадщина : зб. наук. праць. / за наук. ред. О. А. Пламеницької. – Київ, 2017. – Вип. 1 (10). – С. 228–232 : іл.
5. Говденко М. М. Мемориальный комплекс «Казацкие могилы» / М. М. Говденко, Е. М. Годованюк // Строительство и архитектура. – 1979. – № 12. – С. 26–27 : ил.
6. Івченко А. С. Вся Україна : путівник / А. С. Івченко. – Київ : Картографія, 2008. – С. 161–162 : іл.
7.Івченко А. С.Свято-Георгіївська церква-мавзолей // Найвидатніші храми України: путівник / А. С. Івченко. – Харків : Клуб сімейн. дозвілля, 2010. – С. 204–205 : іл.
8. Історико-архітектурний опорний план та проект зон охорони заповідника «Поле Берестецької битви» / М-во буд-ва та архітектури України, Наук.-дослід. ін-т теорії, історії архітектури та містобудування ; керівник від. С. К. Кілессо ; відп. викон. М. П. Андрущенко. – Київ, 1993. – 33, [28] арк. : карт.
9. Історія української архітектури / за ред. В. І. Тимофієнка ; авт. кол.: В. І. Тимофієнко (керівник) [та ін.] ; редкол.: В. Г. Штолько (голова) [та ін.] ; Укр. акад. архітектури. – Київ : Техніка, 2003. – С. 361–362 : іл.
10. Кілессо Т. Засновник української школи реставрації пам’яток архітектури / Т. Кілессо // Пам’ятки України : історія та культура. – 1992. – № 2/3. – С. 49–51 : іл.
11. Мах П. Козацькі могили. Музей-заповідник під Берестечком = Казацкие могилы. Музей-заповедник под Берестечком : нарис-путівник / П. Мах. – Львів : Каменяр, 1972. – 62 с. : іл.
12. Цимбалюк Є. Епіцентр одухотворення козацького війська / Є. Цимбалюк // Голос України. – 2012. – № 100. – С. 14 : іл.
13. Яковлєв М. Про геометричні засоби композиційного аналізу пам’яток архітектури / М. Яковлєв // Архітектура України. – 1991. – № 6. – С. 48–49 : рис.
