4 квітня 2024 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася презентація видань: монографії Н. Кондель-Пермінової «Мозаїка життя Леоніда Тоцького» (Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2023), «Українські апостолиˮ Леоніда Тоцького» (Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2023).Презентувала видання Наталія Кондель-Пермінова,архітекторка, кандидатка архітектури, старша наукова співробітниця Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, письменниця, авторка монографії, упорядниця й авторка вступної статті до каталогу вибраних робіт митця. 

Науковиця зазначила, що художник-монументаліст, реставратор, майстер мозаїки Леонід Григорович Тоцький – це видатна творча особистість України, чий доробок є національним надбанням. Все його життя й подвижницька праця – уособлення складної долі українського митця ХХ–ХХІ століть.Творчий шлях митця розпочався на початку 1950-х років з реставрації мозаїк і фресок Софії Київської, до життєдайних джерел якої він звертався впродовж всього життя. Це стало справжньою школою для молодого художника й визначило його подальшу мистецьку долю. 

Л. Тоцький виконав значну кількість високохудожніх монументальних робіт у Києві, Полтаві, Бердянську, Олександрії, Херсонесі, Корсуні-Шевченківську. Знаковий об’єкт у творчій долі митця – це відтворення інтер’єру зали засідань будівлі Полтавського земства, що є перлиною українського архітектурного модерну.Як зазначала дослідниця, це був неймовірний мистецький діалог через десятиліття з видатними українськими митцями початку ХХ століття. Відтепер ім’я Л. Тоцького стоїть в одному ряду з потужними майстрами – В. Кричевським, С. Васильківським, М. Самокишем.

Особлива роль належить Л. Тоцькому у відбудові зруйнованих більшовицьким режимом сакральних святинь. Саме він був головним художником оздоблення Михайлівського Золотоверхого собору. Апогеєм творчості митця є мозаїки: копії всесвітньовідомих мозаїк Софійського й Михайлівського соборів, авторські мозаїчні роботи у відтвореному Михайлівському Золотоверхому та багатьох новозведених українських храмах. Особливе місце в цьому ряду належить авторській мозаїчній серії «Українські апостоли» – портретів видатних діячів України.

Студіювання художнього доробку Л. Тоцького відбулося невдовзі після його відходу у Вічність. Дослідниця зауважила, що монографія складається з двох частин – аналітики мистецької спадщини художника та його особистих спогадів. Наприкінці видання подано основні етапи життя й творчості Л. Тоцького, список творчих робіт, перелік виставок, друкованих праць і кінофільмів про митця. Аналітична частина монографії складається з чотирьох розділів.

У першому розділі «Симфонія мистецької “ДНКˮ Леоніда Тоцького» подано результати студіювання із застосуванням поняття ДНК як художньої метафори, що покладено в основу концепції дослідження. На відміну від загальновідомої форми подвійної спіралі ДНК в науковий дискурс введено три ланцюжки. Перший – лінія родоводу, взаємозв’язки майстрів та учнів,другий – давнє монументальне мистецтво часів розквіту Візантії і Київської Русі, третій – міцний пучок з інших художніх практик, в яких митець реалізовував власний креативний потенціал. Важливою складовою є студіювання специфічних комплементарних зв’язків між цими ланцюжками, якими й обумовлюється зміст творів художника.

У другому розділі подано добірку авторської мозаїчної серії «Українські апостоли». Чималий досвід копіювання всесвітньовідомих мозаїк древньої Софії Київської і Михайлівського Золотоверхого, втілення власних пошуків образів Христа, Богоматері та святителів у новостворюваних українських храмах надихнули Л. Тоцького до авторського творення мозаїчної галереї «Українських апостолів».

Створені образи видатних постатей є унаочненням авторського бачення унікальних особливостей кожного діяча й виконаної ним історичної місії. Вся галерея в повному складі представлена в окремо виданому однойменному каталозі.

Третій розділ присвячений темі живопису художника-мозаїста, творчий процес якого має свої певні особливості, відмінні від станкового живопису.

У четвертому розділі подано гумористичні твори Л. Тоцького.Малювання карикатур, пародій, шаржів художник вважав своїм хобі. У цих роботах, що також виставлялися на його персональних і загальних виставках, він зображав, як жили покоління радянських людей, над чим сміялися або сумували, чому раділи.

Друга частинамонографії, «Спогади Леоніда Тоцького», сформована з рукописів, щоденників, листів, фотографій, з яких випрозорюється постать майстра й особливості епохи другої половини ХХ – початку ХХІ століть. «Спогади…» проілюстровані унікальними фотографіями із сімейного архіву родини Тоцьких. Таким чином вперше оприлюднено й введено в науковий обіг автентичний матеріал доби, в якій довелося жити й працювати художнику.

Дослідниця наголосила, що наш сучасник Л. Тоцький своїм талантом, невичерпною енергією і неймовірною працьовитістю на повну розгорнув генетично закладену в нього мистецьку «ДНК». Митець здійснив глибинне «занурення» до витоків культури часів розквіту Візантії і Київської Русі й відновив втрачений зв’язок з мистецькою свідомістю давніх майстрів, долучився до їхніх художніх принципів і примножив своєю багатогранною творчістю.

Художник-мозаїст є своєрідним «голографістом», який земними засобами – шматочками смальти – віддзеркалив гармонію Небесних Сфер. В іконографічних образах, створених Л. Тоцьким, підноситься таємне поєднання глибокої скорботи за людським стражданням і невимовної радості, що сповіщається світу.

У результаті обґрунтування значення творчого внеску Л. Тоцького у відродження й розвиток українського мистецтва його ім’я введено у вітчизняний та європейський культурний простір. На думку Н. Кондель-Пермінової, виконане дослідження є першим, і його не слід вважати вичерпаним. Багатогранна мистецька постать Л. Тоцького заслуговує на подальші поглиблені наукові студії.На заході виступила Галина Тоцька, дружина й вірна помічниця художника, яка подякувала за проведену кропітку роботу з дослідження й упорядкування творчої спадщини митця та зробила подарунок учасникам заходу – «магічні» зразки смальти, яку використовував Л. Тоцький під час реставраційних робіт. Також Г. Тоцька подарувала бібліотеці збірку шаржів, написаних художником. 

Серед учасників заходу були архітектори, художники, мистецтвознавці. З вітальним словом виступив Борис Єрофалов, який зазначив високий рівень майстерності художника, його постійне звернення до витоків Візантії і майстрів Київської Русі. Доктор архітектури Микола Дьомін наголосив на таланті художника й запевнив учасників заходу, що до його творчості буде звертатися ще не одне покоління художників і реставраторів. До заходу працівники бібліотеки підготували тематичну добірку «Леонід Тоцький – український реставратор, художник-монументаліст, майстер мозаїк», на якій експонувалися матеріали з фонду бібліотеки про творчість митця.