У центрі м. Полтави розташована садиба І. П. Котляревського, відомого українського поета, письменника, фундатора нової української літератури. Місце дуже знакове для кожного українця. Тому садибу І. Котляревського продовж століть відвідало багато відомих людей: Т. Шевченко, М. Коцюбинський, Леся Українка, М. Лисенко, Л. Падалка, І. Срезневський та ін. Усі вони залишили свої спогади, враження про садибу великого поета.
Інформацію щодо історії будинку дослідники знаходили в роботах Г. Данилеського, М. Арандарека, С. Стебліна-Камінського, І. Срезневського, Л. Падалки [3, с. 391].
Центральною частиною садиби є хата, що зведена в 1705 р. й належала Роменкам. Стояла хата за церквою, на валу козацької фортеці над Микільським яром, що вів до Подолу [8, с. 640].
У 1751 р. хату, як зазначено в купчій, купив дід І. Котляревського – Іоан Котляревський, який був дияком Успенського собору. На сволоку, що зберігся до наших днів, старослов’янською мовою вирізьблено напис: «Создался дом сей во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь. Року 1705. месяца августа 1-го» [2, с. 153].За свідченнями сучасників, хата в той час не білилася, тому прикрашалася різьбленням [2, с. 153]. У подвірному описі 1765 р. зазначено, що хата мала два покої для господарів і два покої для челяді, на подвір”ї розташовувалися повітка й комора [8, с. 640].
І. Котляревський все життя прожив у цій садибі. У 1823 р. він перебудував хату «на свій смак». Хоча відомостей про те, як саме він це зробив, не знайдено [7, с. 4]. На той час хата була дерев’яною, з дубового дерева, з одноярусним дахом під дранкою, отинкованим фасадом і крихітними віконцями. Розміщувалася в глибині невеликої садиби. Територія була огороджена частоколом з боку урвища, дощатою огорожею з ворітьми й хвірткою з боку вулиці [7, с. 4].
Зі спогадів гостей І. Котляревського, у будинку було 5 невеликих кімнат разом з кухнею. За сіньми розміщувалася вариста піч. Хата впоперек була поділена на дві частини, з яких перша розділена подовжньою стіною, а друга перероблена для кабінету [8, с. 640]. Невеликий кабінет слугував письменнику й спальнею. Саме в цій кімнаті знаходився сволок з написом. З меблів були письмовий стіл, ліжко й книжкові шафи. Найбільшою кімнатою була вітальня. Вона мала вихід на ганок з балконом, з якого відкривався вигляд на околицю міста. Вітальня була мебльована доволі просто. На стінах розміщувалися картини фламандської школи, портрет письменника, портрети князів М. Рєпніна й В. Кочубея, годинник. Замість ікони в кутку була копія картини «Марія Магдалина над черепом» [5, с. 335].
У будинку була ще світлиця й кімната економки [3, с. 391].
Відомо також, що в 1821 р. І. Котляреський збільшив розмір ділянки за рахунок придбання землі. За новим містобудівним планом частина садибної ділянки мала відійти місту для нової забудови, але місцева влада дозволила відкупити ділянку. «Котляревский заплатил в городскую кассу 70 р. 20 к. и приобрел 2340 кв. саж.» [5, с. 334].
Мандруючи в 1843–1844 рр. Полтавщиною, Т. Шевченко відвідав будинок письменника, про що свідчить малюнок хати І. Котляревського [2, с. 152]. Вона зображена з боку р. Ворскли на тлі Успенського собору.
Після смерті І. Котляревського садиба була передана в спадок його економці М. Веклевичевій, яка облаштувала в хаті трактир. У наступної власниці садиби Н. Педченкової також у хаті розміщувався трактир [5, с. 334].
У 1855 р. історик Г. Данилевський, відвідавши будинок, зазначив його аварійний стан, особливо стелі й даху [2, с. 153]. У журналі «Київська старовина» надрукована літографія Р. Мелліна 1855 р., на якій будинок з прибудованою верандою зображено з боку церкви від воріт [5, с. 334].
Протягом 1863–1880 рр. хатою володіла М. Салімовська, а в серпні 1880 р. її купив відставний підполковник О. Кузнецов. У 1881 р. він повністю перебудував хату І. Котляревського [7, с. 5].
У журналі «Київська старовина» за 1891 р. вміщено інформацію, що садибу було поділено на два двори з різними власниками й будинок виставлено на продаж [2, с. 153].
Громадкість м. Полтави була дуже занепокоєна станом збереження будинку, тому в київських і полтавських періодичних виданнях того часу часто друкувалися статті, замітки про стан будинку й заклики не допустити «до зламу шановну старовинну мирну “біографічну рідкість”» [1, с. 56].
Через кілька років господарями садиби письменника стали нові власники М. Данков і М. Головатинський.
М. Головатинський придбав хату заради того, щоб зберегти реліквію, вірніше її залишки від руйнування. «Садиба була відкрита для всіх. Громадські діячі, працівники мистецтва і просто шанувальники Котляревського приходили подивитися хату»[7, с. 5]. У своїх спогадах М. Головатинський писав, що хату відвідали Панас Мирний, М. Старицький, В. Стефаник, М. Заньковецька [1, с. 57].
Після 1917 р. в одній з кімнат розміщувався так званий культкуток, де експонувалася виставка про І. Котляревського [7, с. 5].
У 1930 р. М. Головатинський продав будинок Т. Павленко, яка мешкала в ньому аж до реставрації садиби.
На початку квітня 1969 р. робота з відновлення первісного вигляду садиби та її забудови розпочалася з вивчення історії будівлі, детального обстеження хати (деревини й фундаменту). Проект реконструкції cадиби І. Котляревського в Полтаві,пам”ятки культури XVIII ст., опрацював архітектор В. Тертичний за науковою консультацією кандидата архітектури П. Юрченка [7, с. 3].
Відтворення комплексу здійснювали за малюнком Т. Шевченка, літографією Р. Мелліна, за спогадами сучасників і за планом садиби 1837 р., знайденим у Полтавському обласному архіві [3, с. 391].
5 вересня 1969 р. відкрито меморіальний комплекс Музей-садиба І. Котляревського, що є складовою частиною Полтавського літературно-меморіального музею І. Котляревського [7, с. 6].
Меморіальний комплекс, створений до 200-річчя від дня народження І. Котляревського, складається з хати, комори, повітки й криниці.
Реконструйована хата має планування як у первісній хаті І. Котляревського. Зі старих збережених деталей у нову споруду вмонтовано сволоки з датою і без дати, кілька старих стінних колод у сінях. У кабінеті поета, вітальні й світлиці, а також у кімнаті економки представлено чимало меморіальних речей. На подвір’ї перед хатою встановлено погруддя поета роботи скульпторки Г. Кальченко [8, с. 640].
Біля входу на подвір’я стоїть гранітний монумент, на якому вигравіювано нагадування нащадкам, що «З цієї садиби на весь світ пролунав голос першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського 1769–1838».
Список використанної літератури
1. Бабенко В.В пам’яті народній / В. Бабенко // Пам’ятники України. – 1972. – № 2. – С. 56–59 : іл.
2. Домик Котляревского в Полтаве // Киевская старина. – 1898. – Т. 62, Июль/Авг. – С. 152–154 : фот. перед с. VII.
3. Котляревського І. П. садиба у Полтаві // Полтавщина : енциклопед. довід. / редкол.: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.] ; за ред. А. В. Кудрицького. – Київ, 1992. – С. 391–392 : іл.
4. Павловский И. Фр. К биографии И. П. Котляревского / И. Фр. Павловский // Киевская старина : ежемесяч. ист. журн. – 1905. – Т. 91, N Нояб./Дек. – С. 65–66.
5. Павловский И. Фр. Полтава в ХІХ столетии: (очерки по архив. данным, с рис.) / И. Фр. Павловский // Киевская старина.– 1905. – Т. 91, N Нояб./Дек. – С. 228–342 : ил. – Библиогр. в подстроч. примеч.
6. Р.Остатки домика И. П. Котляревского в Полтаве / Р. // Киевская старина. – 1891. – Т. 33, Июнь. – С. 485–486.
7. Садиба І. П. Котляревського у Полтаві : путівник / авт. тексту А. О. Ротач ; пер. О. В. Овденко. – Харків : Прапор, 1972. – 24 с. : іл.
8. Ханко В. М. Котляревського І. П. Садиба у Полтаві / В. М. Ханко // Полтавіка. Полтавська Енциклопедія / Полтав. облрада, Центр дослідж. історії Полтавщини; голов. ред. О. А. Білоусько. – Полтава, 2015. – Т. 9: Образотворче і декоративне мистецтво, Кн. 1 : А–Л. – С. 640–641 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
