Саєнко Олександр Ферапонтович

О. Саєнко. Світлина альбому: «Олександр Саєнко». Київ. 1980. С. 2.Саєнко Олександр Ферапонтович (20.08.1899, Борзна – 05.03.1985, Київ) – український художник, майстер декоративного мистецтва, народний художник України. О. Саєнко. Виноград. 1919. Папір, акварель. Світлина з видання: Олександр Саєнко: мистецька спадщина і сучасність. Київ. 2009. С. 46.Народився Олександр Ферапонтович Саєнко в містечку Борзна на Чернігівщині. Батько – Ферапонт Петрович Саєнко був директором Школи садівництва, городництва та бджільництва, громадським діячем. Мати – Мотрона Іллівна, була козацького роду, дбала про родину й господарство.

 У сім’ї було п’ятеро дітей. У Саєнків була велика книгозбірня з ілюстрованими мистецькими виданнями. Змалку Олександр виявляв цікавість до малювання, виклеювання узорів із соломи. Дитяче незабутнє враження від того, як світилися ікони в рамках, оздоблених соломою, коли на них падало світло від лампадки, мали вплив на подальшу творчість художника. «Його раннє дитинство пов’язане з враженнями від вишиваної маминої сорочки, вишуканого її вбрання – корсетки, намітки, коралів з дукачами – кахляних печей, керамічного та різьбленого посуду, налавників, килимів, кролевецьких рушників, інкрустованих соломою полиць і рам для картин. Обмежений у спілкуванні (перехворівши на скарлатину в ранньому дитинстві втратив слух і мову), хлопець мав можливість знайомитись з колекцією мистецьких книг з родинної бібліотеки» [4. С. 216–217].

Гобелен «Відпочинок». Виконано Н. Саєнко за ескізом О. Саєнко 1922 р. Світлина з альбому: Кара-Васильєва Т., Чегусова З. Декоративне мистецтво ХХ століття. У пошуках «Великого стилю». Київ. 2005. С. 49.   Друзі родини Саєнків – Ганна Барвінок (дружинаПантелеймона Куліша) та Петро Ге (син художника Миколи Ге) порадили батькам віддати Сашка до Петербурзького імператорського училища глухонімих.

  Після закінчення училища в 1916 році Олександр Саєнко продовжив мистецьку освіту в художній студії в Борзні під керівництвом художника й педагога Андроника Лазарчука.

  У 1917 році О. Саєнко вступив до Київського художнього училища. Проте революція і громадянська війна перервали його навчання.

    Бажання навчатись привело О. Саєнка до Миргородського художньо-промисловий інституту, директорам якого на той час був український

  художник і архітектор  В. Кричевський. О. Саєнко був одним з улюблених учнів В. Кричевського. Навчатися у Миргородському інституті довелось недовго (вересень, 1918 – квітень, 1919). Голод, холод і розруха зрештою призвели до того, що інститут тимчасово зачинили. Кричевський залишив інститут і забрав Саєнка з собою до Києва.

  За рекомендацією Кричевського Саєнко спочатку продовжує вправи з гончарства в керамічній майстерні в Межигір’ї, а згодом, у 1920 році вступає до Української академії мистецтва на малярський факультет, майстерня з внутрішнього оформлення інтер’єрів. Педагогами були В. Кричевський і М. Бойчук.

О. Саєнко. Панно «Козак Мамай – народний герой співає українську думу». 1928. Світлина з альбому: Олександр Саєнко. Київ. 1980. Іл. 16.  «Умови навчання в Академії були надзвичайно важкими. Не було паперу, тож використовували газети, аркуші з книг і малювали, малювали. Бо любов до мистецтва була понад усе» [10,С. 13].

  Навчаючись в Академії О. Саєнко жив у родині В. Кричевського. «За рекомендацією професора Кричевського, під час літньої практики багато мандрував селами Чернігівщини, вивчаючи й досліджуючи народне мистецтво, замальовував старі хати, їх внутрішній вигляд, український одяг, різьблення на дереві, вивчав старовинний посуд, форми мисок і глечиків, характер орнаментів тощо» [10, С. 13–14].

   У 1928 році В. Кричевський запросив О. Саєнка взяти участь в оформленні історичної секції Всеукраїнської академії наук (ВУАН). «Після оформлення історичної секції ВУАН моє мистецтво набирає ясності, йде в напрямку монументально-декоративного розуміння кольору та композиції. Мої твори стають монументальними. Для художника немає щастя більше, ніж працювати в архітектурі. І я радий, що мій живопис, завдяки творчому зв’язку з В. Кричевським, набрав монументального трактування, увійшов в архітектуру» [10,С. 15].

О. Саєнко. Козак Мамай. Оформлення Історичної секції ВУАН. Київ. 1928. Світлина з видання: Саєнко Н. Пам’ять роду: епістолярії родини Саєнків. 1886 – 2020. Харків. 2021. С. 21.
У 1936 році на першій виставці українського народного мистецтва експонувались роботи О. Саєнка виконані в техніці інкрустації соломою, а також твори у техніці вибійки, керамічний посуд, меблі, інкрустовані соломою. У 1939 році О. Саєнко брав участь в оформленні павільйону Української РСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. На початку 1930-х років О. Саєнко працював художником-інструктором Укртекстильекспорту, виконав серію зразків тканин у техніці вибійки. Для цих тканин характерними були переосмислення традицій національного текстилю, тонка стилізація форм, вишуканий колорит. На посаді художника керамічної майстерні в Науково-дослідному інституті геології та мінералогії готував зразки керамічного посуду – ваз, глечиків, кухлів, мисок.

О. Саєнко. Жіночий портрет. 1925. Світлина з альбому: Олександр Саєнко. Київ. 1980. Іл. 17.

  Наприкінці 1930-х років О. Саєнко виконав кілька портретів на замовлення державних музеїв.

  На пропозицію В. Заболотного в 1959 році О. Саєнко брав участь у підготовці художніх матеріалів до шеститомного видання «Історії українського мистецтва».

  Перша персональна виставка творів О. Саєнка відбулася в 1962 році. Успіхом виставки розпочався новий етап у творчості О. Саєнка. Архітектор Н. Чмутіна запросила його до оформлення інтер’єру готелю «Дніпро» в Києві.

  Наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років О. Саєнко створював декоративні панно, килими, керамічні тарелі, меблі, інкрустовані соломою, вибійку тощо. Сюжетами в роботах майстра були – історія, побут, звичаї народу, українська природа.

О. Саєнко. Диво-сад. 1977. Світлина з видання: Український килим. Мистецька династія Саєнків. Київ. 2012. С. 24 – 25.

 Олександр Ферапонтович Саєнко підняв на новий, професійний щабель мистецтво інкрустації соломою, довів, що ця техніка придатна для створення великих монументально-декоративних панно та оформлення інтер’єрів громадських споруд. Його роботи наповнені щедротою барв, сонця, життя.

О. Саєнко. Панно «Реве та стогне Дніпр широкий» (Т. Г. Шевченко). 1965. Світлина з альбому: Олександр Саєнко. Київ. 1980. Іл. 50.

   Мистецька спадщина О. Саєнка увійшла до скарбниці української культури. Творчий скарб художника понад 500 творів: малярство, графіка, панно, гобелени, вибійка, кераміка, роботи в техніці інкрустації соломою. Знаменитий цикл робіт О. Саєнка «Дума про Україну», до якого увійшли серії «Шевченкіана», «Козаччина», «Сучасне і минуле». У своїй творчості художник звертався до традицій українського народного мистецтва, до естетики і смаків української нації.

О. Саєнко біля панно ««Реве та стогне Дніпр широкий» (Т. Г. Шевченко). 1964. Світлина з видання: Олександр Саєнко: мистецька спадщина і сучасність. Київ. 2009. С. 10.

  Творчістю О. Саєнка захоплювалася плеяда шістдесятників, зокрема А. Горська, О. Заливаха, Г. Зубченко, Л. Семикіна. Митець працював з художниками-монументалістами – Г. Синецею, В. Зарецьким, А. Горською, Г. Зубченко, М. Шкарапутою над оформленням громадських споруд.

Олександр Саєнко відомий в Україні й світі. Його ім’я занесене Міжнародною організацією ЮНЕСКО до списку видатних діячів світової культури. Твори художника експонувалися в багатьох країнах світу, зберігаються в музейних і приватних колекціях України й зарубіжжя.

Художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка», м. Борзна, Чернігівська обл. Світлина з путівника: Золоте перевесло. [Чернігів. 2020]. С. 9.

  У 1996 році в Борзні відкрито художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка»

.

Н. Саєнко під час передачі книжок про О. Саєнка й родину Саєнків до бібліотеки. Київ. Березень. 2023.

У березні 2023 року донька Олександра Саєнка – Ніна Саєнко, знана українська художниця та дослідниця творчості батька, передала до бібліотеки видання про Олександра Саєнка й мистецьку династію Саєнків.

Використана література:

1. Історія українськогомистецтва : в 6 т. / Акад. наук Укр. РСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського ; голов. редкол.: М. П. Бажан (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : Голов. ред. УРЕ, 1966 – 1970.

Т. 6 : Радянське мистецтво 1941–1967 років / ред. тому: Ю. Я. Турченко (відп. ред.), Б. С. Бутник-Сіверський, М. С. Коломієць. – 1968. – 451 с. : іл., кольор. іл.

2. Жадько В. О. Черкащина : універс. енциклопедія : докум.-публіцист. наук. фотоіл. іст. вид. / В. О. Жадько ; наук. консультант В. П. Андрущенко ; наук.-консультац. рада: В. П. Бех [та ін.]. – Київ : Експрес-Поліграф, 2010. – 1102, [92] с. : іл., кольор. іл., портр., фот.

3. Золоте перевесло : путівник, присвяч. життю та творчості нар. худож. України О. Саєнка / Чернігів. обл. худож. музей ім. Г. Галагана, Худож.-меморіал. музей “Садиба народного художника України Олександра Саєнка” ; редкол.: Н. Саєнко, М. Гриценко, Ю. Ткач ; фот. Я. Розмаріцин. – [Чернігів : б. в., 2020]. – 30 с. : кольор. іл., портр.

4. Кара-ВасильєваТетяна Валеріївна. Українська вишивка / Т. В. Кара-Васильєва, А. Д. Чорноморець. – Київ : Либідь, 2002. – 160, [16] с. : іл.

5. Майданець О. Самобутнє мистецтво Олександра Саєнка : до 100-річчя від дня народження / О. Майданець, Н. Саєнко. – С. 216–220 : іл. // Українська академія мистецтва : дослід. та наук.-метод. пр. Вип. 6 / М-во культури і мистецтв України, Акад. образотвор. мистецтва і архітектури ; редкол.: А. В. Чебикін (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : АОМА, 1999. – 270 с. : іл.

6. Майданець О. Стилістичні пошуки Олександра Саєнка у килимарстві (1920-ті роки) / О. Майданець. – С. 107–109 : іл. // Українська академія мистецтва : дослід. та наук.-метод. пр. Вип. 4 / М-во культури і мистецтв України, Укр. акад. мистецтва ; редкол.: А. В. Чебикін (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : Укр. акад. мистецтва, 1997. – 191 с. : іл.

7. Майданець О. Творчо-педагогічні принципи Василя Кричевського у творчості Олександра Саєнка / О. Майданець. – С. 111–120. // Українська академія мистецтва : дослід. та наук.-метод. пр. Вип. 11 / М-во культури України, Нац. акад. образотвор. мистецтва і архітектури ; редкол.: А. В. Чебикін (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : НАОМА, 2004. – 399 с.

8. Мистецькі традиції династії Саєнків у контексті української образотворчості ХХ – початку ХХІ століть : зб. наук. ст. / Нац. акад. наук України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Чернігів. облдержадмін., Департамент культури і туризму, національностей та релігій, Чернігів. обл. худож. музей ім. Г. Галагана ; редкол.: В. Личковах (голов. ред.) [та ін.]. – Харків : Контраст, 2020. – 239 с. : кольор. іл.

9. Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. – Київ : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. – 846 с.

10. Олександр Саєнко : альбом / вступ. ст. Г. А. Мєстєчкіна ; упоряд. Н. О. Саєнко. -– Київ : Мистецтво, 1980. – 23, 68 с. : іл., кольор. іл., портр. – Текст, назва: укр., рос., англ.

11. Олександр Саєнко : мистец. спадщина і сучасність / Худож.-меморіал. музей “Садиба народного художника України Олександра Саєнка”, Міжнар. благод. фонд “Фонд Олександра Саєнка” ; авт. концепції, текстів та упоряд. Н. О. Саєнко ; наук. консультант О. Майданець-Баргилевич ; худож. оформ. І. Яремчук. – Київ : Компанія ЛІК, 2009. – 319 с. : іл., портр.

12. ОлександрСаєнко. 1899–1985 : живопис, графіка, декор. мистецтво, 1920–1930-і роки : кат. вист. творів / Укр. фонд культури, Спілка художників України, Київ. орг. ; уклад., авт. вступ. ст. Н. О. Саєнко. –  Київ : [б. в.], 1990. –  [4] с. : іл., кольор. іл., портр.

13. Саєнко Н. Знакидолі / Н. Саєнко. – Харків : НТМТ, 2015. – 435 с. : іл., кольор. іл., кольор. фот.

14. Саєнко Н. Пам’ять роду : епістолярії родини Саєнків. 1886–2020 / Н. О. Саєнко ; наук. консультант Д. Степовик. – Харків : Контраст, 2021. – 645 с. : кольор. фот., кольор. іл.

15. Український килим. МистецькадинастіяСаєнків : [альбом] / авт.-упоряд.: Н. Саєнко, О. Майданець-Саєнко ; худож. оформ. А. Прибєга. – Київ : Мистецтво, 2012. – 144 с. : кольор. іл., портр. – Назва, текст: укр., англ.

Догори