Самокиш Микола Семенович (25.10.1860, Ніжин, Чернігівська губ. – 18.01.1944, Сімферополь) – український графік, художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру, педагог, академік (1890), дійсний член Петербурзької академії мистецтв (1913) [3, с. 91]. Майбутній митець народився в родині з козацьким корінням. Його раннє дитинство пройшло в с. Носівці тодішньої Чернігівської губернії в дідуся. З самого малечку юного художника вабила краса рідного краю: «я не свідомо шукав картин природи… на мене справляли чарівне враження краса і розкіш літнього ранку, спека півдня і захід сонця. Я любив осінь, мої очі милував колір кленового листя, його оранжеві, жовті й червоні тони. Зима справляла на мене враження своїм м’яким, білим сніжним покровом» [10, с. 6].

Захоплювався малий Микола й тваринами, особливо кіньми: «Тварин я любив взагалі, але особливою любов’ю користувався кінь. … Я любив дивитися на швидкий біг коня і кінь у русі мені більше подобався, ніж в спокійному стані» [10, с. 8].

У 8 років юний художник вступив до Ніжинської двокласової школи, у віці 10 років – до класичної гімназії при Ніжинському ліцеї Безбородька, де з особливим запалом навчався основам малювання. Спочатку він із захоплення копіював пейзажі відомих тогочасних художників, а згодом, захопившись історією, його охопив потяг до батального жанру.

У 1879–1885 рр. М. Самокиш навчався в Імператорській академії мистецтв. У студентські роки належав до проукраїнського гуртка молодих митців (до нього також входили С. Васильківський, П. Мартинович, О. Сластіон, метою якого було відтворення історичних подій і національних особливостей з життя й побуту українського народу. У цей період зароджується дружба М. Самокиша з С. Васильківським, яких на довгі роки поєднала любов до Батьківщини та її історії. За виконання випускної праці «Збір кінної гвардії після атаки» М. Самокиша було нагороджено золотою медаллю й закордонним відрядженням до Франції [8, с. 109].

Батальна тема посідала чільне місце в творчості митця. Після повернення до України в 1889 р. М. Самокиш створює картини для Тифліського історичного музею «Бій під Авіляром 1877 року», «Оборона Наурської станиці».

У 1890-х рр. художник змальовує епізоди драматичної оборони Севастополя, і в цьому ж році за картину «Табун на водопої» удостоєний звання академіка. Учасник російсько-японської війни (1904–1905) і Першої світової війни (1914–1918) М. Самокиш з граничним лаконізмом і справжнім драматизмом зображував буремні події воєнної доби у своїх картинах.

Навіть під час Першої світової війни художник не полишав мистецтво – разом з учнями майстерні батального живопису виїздив на художню практику на фронт, що є унікальним випадком в історії світового мистецтва [5, с. 435].

М. Самокиш добре знав історію українського народу, його культуру й народне мистецтво. Свідком цього є його дореволюційні акварелі, масштабні роботи, виконані спільно з С. Васильківським, – розпис будинку Полтавського губернського земства (архітектор В. Кричевський), альбом «Из украинской старины», а також альбом українського народного орнаменту.

М. Самокиш спільно з С. Васильківським проілюстрували альбом «Из украинской старины» (1900), який був створений як розповідь про історичне минуле України. В альбомі портрети аквареллю виконав С. Васильківський, а малюнки – М. Самокиш. Багато часу приділив М. Самокиш на збір і вивчення матеріалів для видання. Безліч зображень предметів військового спорядження, одягу побуту стали результатом його замальовок, що зберігаються нині в музейних і приватних колекціях України, Польщі, Франції.

У 1903–1908 рр. М. Самокиш спільно з С. Васильківським працювали над оформленням будинку Полтавського губернського земства, де митець виконав фрески в стилі українського народного орнаменту, а спільно – панно «Козак Голота».

У 1911 р. Микола Семенович спільно з дружиною Оленою Самокиш-Судковською, яка була теж художницею, виконали 5 панно для Царськосільського (нині Вітебського) вокзалу в Петербурзі [3, с. 91].

Художник Н. Рутковський казав про М. Самокиша «не тільки як баталіста, але також чутливого артиста-маляра рідних побутових мотивів України» [8, с. 112].

М. Самокиш багато працював над замальовками українського орнаменту, особливо вишивок і тканин. Він видав альбом кольорових репродукцій «Мотиви українського орнаменту», що вміщує 40 таблиць із замальовками орнаментів старовинних вишивок і картин. Зразки орнаментів художник збирав в Київському історичному, Полтавському музеях, також малював з натури в Київській, Полтавській, Чернігівській губерніях. Це видання вперше дало змогу широкому загалу ознайомитися з кращими зразками українського народного орнаменту.

З 1912–1917 рр. художник викладав у Імператорській академії мистецтв у Петербурзі.

У 1936–1941 рр. – у Харківському художньому інституті.

З 1938 р. керував батально-історичними майстернями Харківського й Київського художніх інститутів.

М. Самокиш створив цикл творів з історії України. Темі боротьби української народу присвячені картини «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1648 році» (1929), «Битва козацьких повстанців з польськими гусарами при Жовтих водах в 1648 році» (1930), «Бій Богуна з Чернецькими під Монастирищем у 1653 році» (1931), Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким» (1934), «Похід запорожців на Крим» (1934), «Морська битва запорожців з турецьким військовим кораблем» (1932) та ін.

Ще один цикл творів присвячений видатному українському поету й художнику Т. Шевченку, серед яких «Царські жандарми везуть Шевченка в заслання» (1938).

У 1914–1915 рр. М. Самокиш знову ж таки спільно з С. Васильківським працювали над живописним оформленням будинку І. Бойка в Харкові, де М. Самокиш розписав парадні сходи будинку рослинним і геометричним орнаментом. На зараз розписи цього будинку – єдина збережена монументальна робота обох митців, тому що розписи Полтавського земства загинули під час Другої світової війни. Зараз там можна побачити лише реконструкції зроблені в різні роки [12, с. 90].

З кінця 1910-х рр. розпочинається кримський період життя художника. З 1918 р. М. Самокиш жив в Євпаторії, із 1922 р. – у Сімферополі. Тут митець заснував власну художню студію, на базі якої 1937 р. створено Кримське художнє училище ім. М. Самокиша [5, с. 435].

Віддаючи багато часу живопису, художник не залишав роботу в галузі графіки й заслужено став популярним майстром радянської журнальної та книжкової ілюстрації. Його твори були надруковані в часописі «Мисливець і рибалка», «Українська хата», повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», І. Нечуй-Левицький «Микола Джеря» та ін.

Мистецька спадщина Миколи Семеновича Самокиша незліченна. Він залишив після себе велику кількість картин, малюнків, офортів, що зберігаються в численних музейних і приватних колекціях і є культурним надбанням української мистецької спадщини.

Підготувала Олена Клоченок

Список рекомендованої літератури:

1. Бурачек М. М. Самокиша = M. Samokysa / М. Бурачек ; передм. К. Буревія. – Харків : Рух, 1930. – 41 с., [23] вкл. арк. : портр., іл., кольор. іл. – (Українське малярство). – URL: http://catalog.dnabb.org/.
2. Живі традиції : укр. рад. художники про себе і свою творчість / авт.-упоряд.: І. М. Блюміна, Л. В. Владич. – Київ : Мистецтво, 1985. – 173 с., [16] вкл. арк. : іл.
3. З української старовини : [альбом] / Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, Центр укр. студій ім. Д. І. Багалія, Центр. наук. б-ка ; текст Д. І. Яворницького ; худож.: С. І. Васильківський, М. С. Самокиш ; авт. передм.: С. І. Світленко, В. М. Ханко. – Харків : Видавець Олександр Савчук, 2020. – 143 с. : іл., кольор. іл.
4. Из украинской старины / авт. текста Д. И. Эварницкий ; худож.: С. И. Васильковский, Н. С. Самокиш. – СПб. : Изд. А. Ф. Маркса, [1900]. – VIII, 100 с., [21] л. : ил., цв. ил. – URL: http://catalog.dnabb.org/.
5. Ковпаненко Н. Г. Самокиш Микола Семенович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України ; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. – Київ : Наукова думка, 2012. – Т. 9 : Прил – С. 435 : портр.
6. Мотивы украинского орнамента : альбом / сост. Н. С. Самокиш. – [Харьков : б. и., 1902]. – 42 л. : цв. ил. – URL: http://catalog.dnabb.org/.
7. Полканов А. И. Николай Семенович Самокиш : жизнь и творчество, 1860–1960 / А. И. Полканов. – Симферополь : Крымиздат, 1960. – 120 с. : ил., портр. – Библиогр. в примеч.: с. 105–109. – Библиогр.: с. 116–119.
8. Рутковський Н. Микола Самокиш / Н. Рутковський // Нові шляхи : літ.-наук., мистец. і громад. журн. – 1929. – Т. 2, ч. 1. – С. 107–112 : іл. між с. 112–113.
9. Самокиш Н. Война (1904–1905) : из дневника художника / Н. Самокиш. – [СПб.] : Изд. экспедиции заготовления государств. бумаг, [1908]. – [2] л., 54 c. [15] вкл. л. : ил., цв. ил. – URL: http://catalog.dnabb.org/.
10. Самокиш М. С. / ред. М. Агуф. – Київ : Мистецтво, 1937. – 74 с. : іл.
11. Самокиш Микола Семенович // Українська академія мистецтва . Спец. вип. Професори НАОМА (1917–2007) / М-во культури і туризму України, Нац. акад. образотвор. мистецтва і архітектури ; редкол.: А. В. Чебикін (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : НАОМА, 2008. – С.159–160 : портр.
12. Сергій Тимошенко. Повернення / І. Акмен [та ін.] ; за наук. ред. О. Михайлишин. – Харків : Раритети України, 2021. – 287 с.
13. Шаров І. Ф. Художники України: 100 видатних імен / І. Ф. Шаров, А. В. Толстоухов. – Київ : АртЕк, 2007. – 479, [32] с. : кольор. іл., портр.
14. Яценко В. Микола Семенович Самокиш : нарис про життя та творчість / В. Яценко. – Київ : Мистецтво, 1954. – 48 с., [14] вкл. л. : іл.