Серж Лифар. Життя для танцю

Киянин Серж Лифар – одна з легендарніших постатей в історії світового балету XX ст.

У 17 років він емігрував до Франції. Спершу був артистом «Сезонів Дягілєва», згодом став провідним солістом Паризької опери.

Про дитячі та юнацьки роки майбутнього генія танцю розповідають експонати колекції його перший балетний черевичок, ремінь до одягу гімназиста Київської класичної гімназії, особистий талісман – іграшковий ведмедик, світлини родини та останнє київське фото 17-річного Сергія, датоване 1922 р. (Фото 3)

Серед унікальних речей – листи С. Лифаря до родини. Це і зворушливе привітання з Великоднем, і листи від батьків, брата Леоніда, сестри Євгенії, а також лист до Б. Ніжинської з подякою від батька С. Лифаря, написаний у 1923 р.

Робота в трупі Дягілєва стала стрімким стартом кар’єри танцівника.

У 1929 р. 24-річного С. Лифаря запрошують до Національного оперного театру Франції (Гранд Опера) як танцівника і хореографа, а згодом він очолив балетну трупу театру.

На сцені паризької опери С. Лифар поставив понад 200 балетів. Серед них найвідоміші балети того часу – «Болеро», «Сюїта в білому», «Міражі» та «Ікар», який став своєрідним уособленням самого танцівника.

Завдяки самовідданій праці та фанатичній любові С. Лифаря до балету паризька опера здобула всесвітню популярність. Як педагог С. Лифар виховав одинадцять зірок балету, а балетна трупа, яку він очолював понад 30 років, визнана однією з

У 1947 р. Серж Лифар засновує Інститут хореографії в Парижі, з 1955 р. веде курс історії й теорії танцю в Сорбонні [C. 4].

Внесок Сержа Лифаря в розвиток балетного мистецтва був високо оцінений французьким урядом. Серед нагород митця – вища міжнародна нагорода в галузі хореографії – «Золотий балетний черевичок» («Oscar de dans»), вручена в 1955 р. та орден Почесного легіону [C. 4].

Світ балету не був єдиною пристрастю С. Лифаря. У 1970-х рр. він захопився живописом. Його роботи схвально оцінював Пабло Пікассо. Картини митця мали фінансовий успіх, деякі роботи С. Лифар дарував друзям. Але в 1975 р. раптово припиняє малювати, оскільки не міг змиритися, що його картини «розліталися по усьому світові» [C. 5]. У колекції музею зберігаються 25 картин і ліногравюр С. Лифаря.

До останніх днів геній хореографічного мистецтва вважав себе українцем. На його могилі на паризькому цвинтарі Сент-Женев’єв-де Буа викарбувано: «SergeLifardeKiev» (Сергій Лифар із Києва).

Вшановуючи пам’ять легендарного земляка, у Києві в 1994 р. організовано Перший міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря, який сьогодні став вже традиційним. З 1995 р. проводиться міжнародний фестиваль балетного мистецтва «Серж Лифар де ля данс» [C. 5].

У 2002 р. та у 2007 р. вдова Сержа Лифаря – графиня Ліліан д’Алефельдт-Лаурвіг, передала в дар Україні частину мистецької спадщини та особисті речі видатного танцівника. На основі цієї колекції у 2003 р. в Національному музеї історії України була створена виставка «Серж Лифар. Життя для танцю», на якій були представлені найбільш цінні та унікальні експонати.

Ще при житті Сержа Лифаря називали «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». Його життя та творчість були яскравим прикладом самовідданого служіння балетному мистецтву.